Туризм як вид господарсько-економічної діяльності виступає найважливішим каталізатором економічного зростання, оскільки є каналом перерозподілу ВВП між країнами та регіонами і не супроводжується вивезенням товарів, обмежуючись лише невидимим імпортом. Туризм як економічне явище сучасного світу має індустріальну основу; виступає у виді послуг, які не можуть накопичуватись і транспортуватися; створює нові робочі місця; є мультиплікатором розвитку місцевої інфраструктури і зростання рівня життя місцевого населення. Туристська галузь, як показує світовий досвід характеризується високим рівнем ефективності і швидкою окупністю інвестицій, а також виступає як ефективний засіб охорони природи і культурної спадщини, оскільки саме ці елементи є основою його ресурсної бази.
Спочатку доцільно буде детально розглянути поняття «туризм». Аналіз наукової літератури показує, що поняття «туризм» носить багатозначний характер, його зміст залежить від того, який конкретний аспект життя він відображає.
Проаналізуємо визначення поняття «туризм», дані різними фахівцями в даній області.
Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку [8, c. 70]. У 1993 р. Статистична комісія ООН прийняла більш широке визначення: туризм - це діяльність людини, котра подорожує і здійснює перебування в місцях, які знаходяться за межами їхнього звичайного середовища протягом періоду, що не перевищує одного року, з метою відпочинку, діловими й іншими цілями [8, c. 70].
Основним нормативно-правовим документом, що регулює особливості здійснення туристичної діяльності в Україні, є Закон України "Про туризм" від 18.11.2003 року № 1282-ІV [5]. Цей закон поняття "туризм" тлумачить таким чином: туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.
Провівши аналіз сутності поняття “туризм”, пропонується ввиділити такі підходи до його визначення: як вид рекреації та соціально-культурної діяльності людей; як сукупність певних відносин; як форма міграції населення; як галузь національної економіки; як складна соціально-економічна система.
Туризм розглядається як різновид рекреації та соціально-культурної діяльності людей. Саме такий підхід зазначений у визначені Академії Туризму Князівства Монако: “Туризм - це загальне поняття для всіх форм тимчасового виїзду людей з місця постійного проживання в оздоровчих цілях, для задоволення пізнавальних інтересів у вільний час, або професійно-ділових цілей без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування” [4, с. 16]. Туризм виступає як різновид рекреації (розширеного відтворення фізичних, інтелектуальних і емоційних сил людини), систему й форму проведення вільного часу шляхом використання сфери послуг у поїздках, які поєднують активний відпочинок і зміцнення здоров’я людини. Узагальнену думку стосовно трактування туризму як виду рекреації та соціально-культурної діяльності людей запропонував О. Шаптала, який під “туризмом розуміє вид рекреації, що здійснюється шляхом переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну або іншу місцевість у вільний час на період більше 24 годин, але не більше одного року, з метою відпочинку, оздоровлення і лікування, задоволення гостьових, пізнавальних, релігійних або ділових цілей, але без оплачуваною праці” [13].
Другий підхід робить акцент не на змісті здійснюваної людиною діяльності, а на виникаючих внаслідок цієї діяльності відносинах. Як приклад, можна привести визначення В. Хунцигера й К. Крапфа, які трактують туризм як “сукупність відносин, що є результатом пересування людей і перебування за межами місця їх проживання доти, поки перебування не переходить у постійне місце проживання й не пов’язане з отриманням доходу” [3, с. 56], а також визначення туризму запропоноване Міжнародною Асоціацією Наукових Експертів в Галузі Туризму: “Туризм є сукупність відносин і явищ, які виникають під час переміщення й перебування людей у місцях відмінних від їхнього постійного місця проживання й роботи” [2]. Відповідно до даного підходу, під туризмом слід розуміти відносини у суспільстві з приводу використання вільного часу людей за межами їх постійного проживання, у взаємозв’язку з умовами відтворення усього спектру необхідних для цього послуг та товарів.
Теорія граничної корисності
Найбільш
вагомий внесок у розвиток теорії граничної корисності зробила австрійська школа
політекономії, яка сформувалась у 70-ті роки XIX століття.
Австрійська
школа - це суб'єктивно-психологічний напрямок в політекономії, що розроб ...
Соціально-економічні наслідки інфляції
Фінансова система є одним з найвпливовіших важелів
макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають
змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади
кожної країни спрямована на заб ...