Людина, її потенціал становлять першооснову національного багатства кожної країни, оскільки головним критерієм соціально-економічного прогресу є досягнення у сфері розвитку людини та задоволенні її потреб. Тому під час проведення економічних досліджень людина все частіше вважається центральним елементом соціально-економічної системи [8, с. 275].
У традиційній економічній теорії для визначення ролі і місця людини в системі суспільно-економічних відносин використовувались такі поняття, як трудові ресурси, трудовий потенціал, ресурси праці, робоча сила, людський фактор, працездатне населення тощо. Сучасна економічна наука займається дослідженням понять «людський капітал» і «людський потенціал». У зв’язку з цим значно зростає інтерес економічної науки до людини, її якісних характеристик, а також особливостей їх формування та розвитку.
Термін «потенціал» означає приховані можливості, потужність, силу. Широке його трактування полягає в тому, що потенціал розглядається як джерело можливостей, які можуть бути приведені в дію, та використання для вирішення різноманітних питань. Тобто можливості особи, підприємства, суспільства, які ще не виявилися або виявилися не повністю [23, с. 102].
Людський потенціал необхідно розглядати як сукупність природних даних (здібностей) людини, освіти, виховання і життєвого досвіду, а також як здатність до одержання та використання інформації та знань [3].
Світовий банк включає до характеристик поняття «людський потенціал», окрім певних природних здібностей, освіти, також стан здоров’я та якість харчування, фізичний стан, професійний досвід, здатність до виживання, інші характеристики, що забезпечують можливості продуктивної діяльності [21, с. 140].
На думку Б.Г. Юдіна потенціал людини визначається особистісними характеристиками людини (задатками, спроможностями) і тим, якою мірою їй вистачає вміння, завзятості й інших якостей, щоб розвивати і реалізовувати ці задатки [24].
О.А. Чорна стверджує [22, с. 340], що людський потенціал - це запас фізичного і духовного здоров’я, знань, навичок, таланту, мотивацій і розвиненості, здатність до реалізації у процесі праці для задоволення індивідуальних і суспільних потреб.
Людський потенціал, згідно визначення економічної енциклопедії, - це показник, що характеризує як окрему людину, так і суспільство в цілому; міра втілених в людині природних здібностей, таланту, рівня освіти і кваліфікації [4, с. 216] для задоволення індивідуальних і суспільних потреб, найістотніше надбання кожної нації, оскільки саме він, а не ресурси й технології та матеріальні цінності є головною рушійною силою.
Поняття людський потенціал - продукт постіндустріального періоду, епохи розвитку інформаційного суспільства, яке базується на інформаційно та інтелектуально містких технологіях, коли в якості провідного ресурсу починає виступати людський капітал, а визначальним фактором зростання стають знання.
З цієї точки зору, під людським потенціалом слід розуміти здатність, можливість, необхідність людей працювати в умовах постіндустріального суспільства, що базується на інформаційно та інтелектуально містких технологіях. [17, с. 172].
У розумінні різних учених склад компонентів людського потенціалу різний, хоча його значеннєве ядро подібне. Т.І. Заславська зводить структуру даного феномена до чотирьох взаємозалежних, але відносно самостійних елементів: соціально-демографічного, соціально-економічного, соціокультурного та діяльністного потенціалу суспільства.
Соціально-демографічний потенціал суспільства включає чисельність населення, гендерну та поколінну збалансованість, стан здоров’я й тривалість життя населення, співвідношення народжуваності і смертності, рівень і якість освіти населення [10].
Соціально-економічний компонент людського потенціалу відображається у рівні та структурі економічної активності та зайнятості населення, його кваліфікаційно-професійному складі, характері і умовах праці, рівні добробуту населення, ступені затребуваності та використання інтелектуальних ресурсів.
Діяльністний потенціал суспільства втілюється в інноваційній активності, ділових якостях і творчих потенціях індивідів та можливостях їх реалізації. Зовнішніми індикаторами цього потенціалу служать масштаби підприємницької й іншої соціально-інноваційної активності населення, розвиненість венчурних виробництв, цивільних структур.
Соціокультурний аспект людського потенціалу визначається станом науки, освіти й культури, особливостями менталітету й світогляду населення, його мотивацією, ціннісною орієнтацією та культурною інтеграцією різних верств населення.
Надзвичайно важливе значення має узгодженість у розвитку всіх згаданих компонентів людського потенціалу, їх взаємного впливу та зв’язків з економічною динамікою.
Стратегічний аналіз підприємства на прикладі ДП Донецька залізниця ВСП Локомотивне депо ст. Красноармійськ
Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт економічної
діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових
ресурсів, за яким воно стабільно б зберігало здатність безперебійно виконувати
свої фінансові зобов'я ...
Інвестиційна підтримка інноваційної діяльності підприємств
В
теперішній час, на етапі економічного зростання України, регулювання інвестиційного
і інноваційного процесів з боку держави набувають особливого значення.
Дослідження
проблем інвестування економіки завжди знаходилося в центрі уваг ...