Розділи економіки

Стан та передумови сучасних міграційних процесів

Сучасний світ постає сьогодні як складне полісистемне утворення, що динамічно розвивається. Глобалізація призвела до активізації всіх форм міжнародної взаємодії і зокрема поставила на новий щабель таку форму як міграція робочої сили, яка виступає важливою складовою міжнародних економічних відносин. Не тільки продукти праці (товари і послуги) характеризуються високим рівнем міжнародної мобільності. Фактори виробництва (праця і капітал) також переміщуються з країни в країну. Згідно з законом Б. Оліна міжнародний рух товарів і факторів виробництва можуть заміщати один одного. Країна, яка в надлишку забезпечена працею, може або експортувати працеємні товари, або її громадяни можуть самі виїжджати за кордон і там працювати.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання міжнародного розвитку і зокрема процесів міграції робочої сили, розглядаються в працях багатьох науковців: П. Кругмана, Е. Лібанової, В. Левківського, А. Киреєва, Н. Куликова, Л. Лісогора, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, О. Малиновської, А. Мокія, С. Пирожкова, Ю. Пахомова, С. Писаренко, О. Позняк, А. Поручника, О. Рогача, М. Романюка, А. Румянцева, Є. Савельєва, А. Філіпенка, І. Школи, О. Шниркова та інших.

В усіх працях з визначеної тематики дається ґрунтовний аналіз причин міграції, факторів, розглядаються наслідки міграції. На сьогодні, коли Україна є одним з найбільших постачальників робочої сили на світові ринки праці, виникає необхідність проведення моніторингу сучасних міграційних процесів та їх вплив на стан національного господарства.

Однією з форм міжнародних економічних відносин є трудова міграція (labor force migration), яка визначається як «переселення працездатного населення з одних держав в інші на термін більше року, яке викликане причинами економічного або неекономічного характеру» [1].

Активне наукове дослідження проблем міжнародної міграції почалось з кінця 60-х років ХХ ст. у межах моделей економічного зростання. Основна ідея полягала в тому, що міжнародне переміщення робочої сили як одного з факторів виробництва, впливає на темпи економічного зростання, а причиною міжнародної міграції робочої сили є різниця в рівнях заробітної плати у різних країнах.

Прибічники неокласичного підходу, відповідно до якого кожна особа одержує і споживає граничний продукт своєї праці, вважають, що еміграція спричиняє зростання добробуту країни, яка приймає іммігрантів при тому, що економічний розвиток держави, з якої відбувається еміграція, залишається на тому ж рівні, у всякому разі, не погіршується.

Прибічники неокейнсіанського підходу визнавали можливість погіршення економічного стану країни, що експортує робочу силу, особливо, якщо емігрують висококваліфіковані працівники. У зв’язку з цим широко обговорювалась ідея запровадження податку на «відтік розуму», надходження від якого передбачалось передавати в розпорядження ООН і використовувати на потреби людського розвитку. Останнім часом акцент в аналізі міграції змістився в бік дослідження акумуляції людського капіталу як ендогенного фактору економічного зростання країн. Виходячи з того, що нагромаджений людський потенціал є важливою передумовою економічного розвитку, в межах цієї групи моделей міжнародна міграція розглядається як одне з пояснень різниці в темпах економічного зростання країн.

Робоча сила масово почала мігрувати з кінця XV ст. до 60-х рр. XIX ст. Перші цивілізовані міграційні потоки здійснювались у напрямку до США, основними «постачальниками» робочої сили виступали країни Західної Європи. Інший потік емігрантів був спрямований з Африки. Тобто переплітались два явища - примусовий виїзд населення і добровільний.

З 60-х рр. XIX ст. починається новий етап руху мігрантів і триває до початку другої світової війни. Причини, що спонукали новий виток міграції та надали їй нових якісних ознак були переважно політичного характеру, а саме громадянська війна в США, об’єднання Німеччини, об’єднання Італії, створення Австро-Угорщини. Так як було відмінено рабство в колоніях Великобританії, Франції, Голландії, Іспанії, Португалії то зменшився потік мігрантів з африканського континенту. Проте зростає роль таких держав в міграційних процесах як Росія, Ірландія, Німеччина, Італія.

Найбільшим імпортером трудових ресурсів стають США. І уже з початку ХХ ст. виникає нова тенденція - мігранти рухаються з колоній до метрополій. В основному це була некваліфікована робоча сила з сільської місцевості.

Сучасний етап міграції науковці датують часом кінця другої світової війни. В цей час посилився домінуючий економічний і політичний статус США, внаслідок чого вони стали головним світовим імпортером трудових ресурсів. Так як в європейських країнах в повоєнний час відбувався економічний занепад, що супроводжувався високою інфляцією, безробіттям, зниженням життєвого рівня населення, то саме вони і виступали головними постачальниками трудових ресурсів на американський континент.

Перейти на страницу: 1 2 3 4 5 6

Подібні статті по економіці

Обігові кошти підприємства
Сьогодні, коли економіка України перейшла на ринкові методи функціонування, кожне підприємство саме відповідає за себе. Знов створені і вже діючі підприємства самі вирішують яку продукцію випускати, за якими цінами реалізовувати. Кожне підприємство, ...

Соціально-економічні наслідки інфляції
Фінансова система є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на заб ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2019 рік.