В Україні історично система тендерів розвивалася у відповідності до стану розвитку торгівлі у державах, до яких в той чи інший період належали певні регіони нашої держави. З моменту отримання Україною незалeжнocтi, процес формування законодавства про державні закупівлі набув самостійності і динамічності.
Поняття "тендер" - було вперше застосовано Держпланом СРСР при розробці проекту народногосподарського плану на 1988 рік. Головною причиною введення цієї економічної категорії була та, що вже з середини 80-х років Держплан СРСР у масштабах всього народногосподарського комплексу не міг повністю збалансувати планові завдання по виробництву продукції з наявними матеріальними ресурсами. Він змушений був здійснити кроки у напрямку децентралізації існуючої системи. Нездатність забезпечення народногосподарських планів зумовила появу державного замовлення, яке охопило 70-80% загальних обсягів народного господарства і повністю забезпечувалось матеріальними ресурсами. Продукцію, що виготовлялась понад державне замовлення, дозволялось реалізовувати виробнику самостійно[7].
Така ідеологія щодо державного замовлення існувала до 1993 року, включаючи перші роки незалежності України. Починаючи з 1993 року, коли система централізованого планування виробництва і розподілу матеріально-технічних ресурсів поступово втрачала свою дієздатність і адекватність економічній ситуації, трансформувались і функції державного замовлення, все більш втрачаючи властивості абсолютного державного регулятора у виробництві продукції та послуг і перетворюючись на засіб забезпечення потреб у матеріальних ресурсах, продукції, роботах і послугах споживачів, що утримуються за рахунок державного бюджету. Це знайшло своє відображення у щорічних указах Президента України до 1996 року про державний контракт та державне замовлення. Крім того, була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.93 року М2 871 "Про затвердження Положення про порядок організації та проведення міжнародних тендерів в Україні", що дала початок проведенню міжнародних торгів і впорядкувала проведення на конкурсних засадах закупівель товарів (робіт, послуг) виключно іноземного походження для задоволення державних потреб України. Під час дії згаданої Постанови Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України зареєстровано 66 міжнародних тендерів[16].
Об'єктивні зміни в принципових підходах до формування і розміщення державних замовлень були зафіксовані в Законі України від 22.12.95 року М2 493/95-ВР"Про поставки продукції для державних потреб", а також у відповідній Постанові Кабінету Міністрів України від 29.02.96 року М266 "Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням".
У цьому законі подано перелік державних замовників, гарантом по зобов'язаннях яких є Кабмін України, вказано функції замовників і їх обов'язки, джерела фінансування замовлень і порядок контролю за їх використанням; встановлюється стимулювання виконання поставок і міри відповідальності за невиконання державних контрактів.
Крім цього, за окремим порядком, визначеним Законом України "Про державне оборонне замовлення" від 03.03.1999 року №464,формується державне оборонне замовлення для забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань з озброєння і військової техніки, речового та медичного майна, продовольства, пально-мастильних матеріалів, виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.
У той же час, важливо зазначити, що переважна частина закупівель товарів, робіт і послуг здійснюється поза межами державного замовлення. У першу чергу це стосується закупівлі товарів, робіт і послуг, які не виробляються чи не виконуються вітчизняними підприємствами. Фінансування таких закупівель здійснюється згідно з кошторисами видатків на утримання державних органів всіх гілок влади, розробленими відповідно до видатків, передбачених у Державному бюджеті на поточний рік. Причиною цього є те, що дія норм вищезгаданого Закону "Про поставки продукції для державних потреб" поширюється на закупівлю продукції державними замовниками для забезпечення пріоритетних соціально-економічних потреб суспільства лише у вітчизняних виробників. Закон обмежує залучення до виконання державних замовлень іноземних суб'єктів господарювання, що фактично суперечить загальновизнаним нормам міжнародної торгівлі.
Рентабельність підприємства
В дипломній роботі висвітлюється рентабельність підприємства – котра невід'ємно залежить від прибутку.
Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством від основної діяльності є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати рівен ...
Організація виконання складських операцій на переробному підприємстві та шляхи удосконалення їх організації
На
складах виконується цілий комплекс різноманітних послідовно виконуваних
операцій з надходження, зберігання і відпуску товарів. Ці операції в сукупності
складають складський технологічний процес. Однією з умов раціонального
складськ ...