Фактори виробництва (англ. factors of production) - ресурси , необхідні для виробництва товарів або послуг . Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва , а також фінансовий капітал ). Четвертим фактором вважається підприємливість , яка об'єднує попередні три фактори.
Виробничі ресурси (чинники виробництва) - це все те, що необхідно для організації виробництва благ. Для того, щоб отримати певні блага необхідно організувати їх виробництво. У виробництві будуть задіяні виробничі ресурси. Ресурси: капітальні, праця , природні, підприємницькі здібності.
Виробництво в економічному розумінні - це спосіб поєднання виробничих ресурсів: землі, праці, капіталу, будівель, устаткування, обладнання - та їх узгодженого, цілеспрямованого використання, а також поєднання різних сфер, галузей, видів виробництва, що ґрунтується на суспільному поділі праці.
Природні ресурси - сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства.
Природні ресурси класифікують за різними критеріями: приналежністю до тих чи інших компонентів природи (мінеральні, кліматичні, лісові, водні тощо); можливістю відтворення в процесі використання - на вичерпні (поновлювальні й непоновлювальні природні ресурси) і невичерпні та ін. До природних ресурсів входять сонячна енергія, атмосфера, гідросфера, наземна рослинність, ґрунт, тваринний світ, ландшафт, корисні копалини.
Основний напрям освоєння природних ресурсів - їх комплексне використання.
За дегуманізацію і інструменталізацію людини та методологічну необґрунтованість це поняття багаторазово піддавалося критиці суспільствознавцями . У вітчизняній економічній науці під цим терміном розуміється працездатне населення (дійсне і потенційне) на території країни, адміністративної територіальної одиниці або підприємства . У нормативних актах та статистичному обліку більшості країн використовується поняття «працездатне населення» , іноді також використовуються поняття «людські ресурси» та «трудова сила».
Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку й мають досвід практичної діяльності.
У зв'язку з тим, що багато підприємств разом з основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, всіх працівників ділять на дві групи:
· промислово-виробничий персонал: працівники основних, допоміжних, обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів і лабораторій, заводоуправління, складів, охорони (тобто всі зайняті у виробництві і його безпосереднім обслуговуванні);
· непромисловий персонал: працівники структур, які хоча й перебувають на балансі підприємства, але не пов’язані безпосередньо із процесами промислового виробництва (житлово-комунальне господарство, дитячі садки, амбулаторії, навчальні заклади й т.д.).
Відповідно до характеру функцій, які виконуються, персонал підприємства ділиться на категорії:
1. Керівники - працівники, які займають посади керівників підприємства і їхніх структурних підрозділів (директори, завідувачі, майстри, головні фахівці, заступники);
2. Фахівці - працівники, які виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні й інші роботи (інженери, економісти, бухгалтери, юрисконсульти, соціологи й т.д.);
3. Службовці - працівники, які здійснюють підготовку й оформлення документів, облік і контроль, господарське обслуговування (діловоди, обліковці, архіваріуси, секретарі-друкарки);
4. Робітники - персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг, а також двірники, прибиральники, кур'єри, охоронці.
Важливим напрямком класифікації персоналу є його розподіл по професіях і спеціальностям.
Професія - вид трудової діяльності, здійснення якої вимагає відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.
Організація оплати праці на підприємстві (на матеріалах ТОВ Олімп)
Організація праці - це спосіб поєднання безпосередніх виробників із
засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих
кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об’єктивною необхідністю
...
Розвиток і вдосконалення льотної промисловості України
Подальший розвиток і вдосконалення льотної промисловості України тісно
пов'язаний з розвитком систем електропостачання, за допомогою яких
забезпечуються нормальна життєдіяльність людей, які користуються послугами
льотного транспорту і ...