Розділи економіки

Розрахунок собівартості продукції

витрата обладнання заробітний плата

Собівартість продукції - це витрати підприємства на її виробництво і реалізацію, виражені в грошовій формі. Розрахунок і аналіз собівартості продукції є найважливішим завданням будь-якого підприємства і входить в систему управлінського обліку, оскільки саме собівартість лежить в основі більшості управлінських рішень.

Розрізняють планову і фактичну собівартість. Планова собівартість продукції включає в себе тільки ті витрати, які при даному рівні техніки і організації виробництва є для підприємства необхідними. Вони обчислюються на основі планових норм використання устаткування, трудовитрат, витрат матеріалів.

Звітна собівартість визначається фактичними витратами на виготовлення продукції.

За послідовності формування розрізняють собівартість технологічну (операційну), цехову, виробничу і повну. Технологічна собівартість використовується для економічної оцінки варіантів нової техніки і вибору найбільш ефективного. Вона включає витрати, що мають безпосереднє відношення до виконання операцій над певним виробом. Цехова собівартість має більш широкий спектр витрат: крім технологічної собівартості включає витрати, пов'язані з організацією роботи цеху та управління ім. Виробнича собівартість включає виробничі витрати всіх цехів, зайнятих виготовленням продукції, і витрати по загальному управлінню підприємством. Повна собівартість включає в себе виробничу собівартість і позавиробничі (комерційні) витрати.

Виділення таких видів собівартості як індивідуальна і середньогалузева дозволяє створити базу для визначення відпускних цін (оптових). Сукупність витрат окремого підприємства на виробництво і реалізацію продукції складає індивідуальну собівартість. Середньогалузева собівартість характеризує витрати на виробництво даної продукції в середньому по галузі.

За економічною сутністю витрати на виробництво і реалізацію продукції підрозділяються на витрати за економічними елементами і калькуляційними статтями.

Виділяють наступні економічні елементи:

матеріальні витрати (за вирахуванням зворотних відходів);

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні потреби;

амортизація основних фондів;

інші витрати.

Матеріальні витрати включають:

вартість придбаного з боку сировини і матеріалів;

вартість покупних матеріалів;

вартість покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів;

вартість робіт і послуг виробничого характеру, які виплачуються стороннім організаціям;

вартість природної сировини;

вартість придбаного з боку палива всіх видів, що витрачається на технологічні цілі, вироблення всіх видів енергії, опалення будинків, транспортні роботи;

вартість покупної енергії всіх видів, що витрачається на технологічні, енергетичні, рухові та інші потреби.

З витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість продукції, виключається вартість реалізованих відходів.

Під відходами виробництва розуміються залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили повністю або частково споживчі якості вихідного ресурсу. Вони реалізуються за зниженою або повною ціною матеріального ресурсу, в залежності від їх використання.

Витрати на оплату праці включають витрати на оплату праці основного виробничого персоналу, включаючи премії, стимулюючі і компенсуючі виплати. Відрахування на соціальні потреби включають обов'язкові відрахування по соціальному страхуванню, у фонд зайнятості, пенсійний фонд, на медичне страхування.

Амортизація основних фондів - це сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів.

Інші витрати - податки, збори, відрахування в позабюджетні фонди, платежі по кредитах у межах ставок, витрати на відрядження, з підготовки та перепідготовки кадрів, плата за оренду, знос по нематеріальних активів, ремонтний фонд, платежі по обов'язковому страхуванню майна і т.д.

За класифікацією витрат за економічними елементами неможливо визначити витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу, тому здійснюють групування витрат по калькуляційних статтях.

Виділяють наступні калькуляційні статті:

Сировина і матеріали, за вирахуванням реалізованих відходів.

Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби.

Паливо і енергія на технологічні цілі.

Основна заробітна плата виробничих робітників.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників.

Відрахування на соціальні потреби.

Знос інструмента і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати.

Витрати на утримання і експлуатацію технологічного обладнання.

При формуванні фактичної собівартості враховують витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування виробів, на які встановлено гарантійний строк служби, втрати від простоїв з внутрішньовиробничих причин, недостачі матеріальних цінностей у виробництві і на складах при відсутності винних осіб, допомоги у зв'язку з втратою працездатності через виробничих травм, виплачуваних на підставі судових рішень, виплата працівникам, вивільнюваним з підприємств і з організацій у зв'язку з їх реорганізацією, скороченням чисельності працівників і штату, а також втрати від браку.

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Регіональний розвиток і розміщення залізничного транспорту України
За своїми природними географічними умовами Україна належить до держав, які мають всі необхідні дані для торгових контактів із зарубіжними країнами через залізничний транспорт. Сама доля подарувала нашій країні вигідне географічне полож ...

Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і поте ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2024 рік.