У результаті статистичного спостереження отримують матеріал, який характеризує окремі елементи сукупності. Постає потреба у спеціальній обробці статистичних даних - зведенні матеріалів спостереження.
Статистичне зведення - це упорядкування, систематизація і наукова обробка статистичних даних. Воно включає такі основні етапи:
групування матеріалу;
розробку системи показників для характеристики типових груп і підгруп;
підбиття групових і загальних підсумків, оформлення результатів у вигляді таблиць.
Статистичне групування - утворення однорідних груп одиниць сукупності за першою суттєвою ознакою, а також тих, що мають однакові або близькі значення групової ознак, яку взято за основу утворення груп у процесі групування. За допомогою статистичного групування розв’язують три основних завдання:
- поділ неоднорідної сукупності на якісно однорідні групи або виокремлення соціально-економічних типів - типологічні групування;
- вивчення складу однорідної сукупності за різними ознаками - структурні групування;
виявлення та вивчення взаємозв’язку явищ та їх ознак - аналітичні групування.
Групування за однією ознакою називають простими. Якщо ж для виокремлення груп беруть по дві і більше ознак, то такі групування називають комбінованими.
Класифікація (у статистиці) - це систематизований розподіл явищ і об’єктів на групи, класи, розряди на основі їх схожості або відмінностей.
В аналітичних групуваннях здебільшого застосовують кількісні ознаки. У групуваннях за кількісними ознаками постає питання про кількість груп і величину інтервалу.
Величина інтервалу - це різниця між максимальним та мінімальним значеннями ознаки в кожній групі.
Інтервали можуть бути рівними і нерівними. Рівні інтервали застосовуються тоді, коли ознака групування розподілена в сукупності більш-менш рівномірно. Величину рівних інтервалів (h) визначають за формулою
,
де Хтах> Хтіп _ значення ознаки в сукупності відповідно максимальне і мінімальне;
К-кількість груп.Кількість груп залежить від обсягу сукупності. Якщо сукупність велика, то кількість груп за рівних інтервалів можна визначити за формулою, яку запропонував американський вчений Стерджес:
,
де N - кількість одиниць сукупності.
Іноді при невеликій кількості спостережень застосовують принцип рівних частин. За такого принципу одиниці сукупності розташовуються у порядку зростання, а в кожній групі міститься однакова їх кількість. Це виключає утворення численних груп.
В окремих випадках здійснюють перегрупування даних з метою утворення нових груп на основі наявних, якщо останні не задовольняють меті аналізу.
У результаті групування отримують ряди розподілу.
Ряди розподілу - це сукупність значень групової ознаки (варіант) та відповідних частот (часток).
Варіанти - це окремі значення групувальної ознаки, а частоти - числа, які показують, скільки разів окремі значення варіант повторюються в ряді розподілу. Замість частот може бути частка, виражена коефіцієнтом або відсотком. Накопичену частоту (частку) називають кумулятивною.
Залежно від статистичної природи групувальної ознаки розрізняють атрибутивні та варіаційні ряди розподілу.
В атрибутивних рядах одиниці сукупності розподіляються за атрибутивними (якісними) ознаками, у варіаційних рядах - за кількісними ознаками.
Варіаційні ряди можуть бути дискретними або інтервальними. Характер варіаційного ряду визначається характером варіації. Варіація може бути дискретною (перервною) або неперервною.
Дискретними називають ряди розподілу, у яких варіанти є цілими числами.
Інтервальними називають ряди розподілу, в яких варіанти мають вигляд інтервалів.
У результаті статистичного спостереження ми отримали матеріал по цукровим заводам в кількості 20 підприємств. Спостереження велося за такими критеріями:
Місце та роль ринкової конкуренції у суспільному виробництві
Необхідною
умовою ефективного функціонування механізму саморегулювання ринкової економіки
є конкуренція. Вона є важливою рушійною силою розвитку ринкової економічної
системи. Конкуренцію породжують об'єктивні умови ринкового господарюв ...
Особливості процесу первісного нагромадження капіталу та економічні ідеї меркантилізму (XVI-XVII ст.)
XVII-XVIII
століття займають особливе місце в історії Нового часу. Це був повний протиріч,
боротьби і нових теорій перехідний період, який завершив історію європейського
феодалізму і поклав початок періоду перемоги і затвердження капіт ...