Меркантилісти і фізіократи підготували подальший розквіт економічної думки, коли вона по суті не тільки сформувалася як єдина, цілісна наука, а й знайшла відповіді практично на більшість питань, поставлених швидко прогресуючим капіталізмом. Настала епоха класичної політичної економії.
Класична політична економія виникла тоді, коли підприємницька діяльність услід за сферою торгівлі, грошового звернення і позикових операцій розповсюдилася також на багато галузей промисловості і сферу виробництва в цілому. В результаті розкладання меркантилізма і посилення наростаючої тенденції обмеження прямого державного контролю над економічною діяльністю «доіндустріальні умови» втрат минулу значущість і запанувало «вільне приватне підприємництво» [15].
Класична політична економія по-своєму довела наукову неспроможність меркантилізму. Багатство нації створюється, вважали класики, не в торгівлі (тут грошова форма вартості міняється на її товарну форму), а у виробництві. Виробництво ж ґрунтується на природних законах, а тому не потребує втручання держави.
Класична політична економія теоретично вивчає всі сфери економіки - виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг. Від поверхневого опису господарських явищ (наприклад, обміну товарів на гроші) вона переходить до відкриття їх суті і законів розвитку економіки. Для цього поглиблено досліджуються економічні стосунки між соціальними групами, класами суспільства [5, с. 19].
Класична школа економічної науки базується на таких основних теоретичних засадах:
1) ідеї природного порядку, згідно з якою все у світі (у тому числі людське суспільство й окрема особа) підпорядковується законам Природи. Людина діє природно, коли використовує всі доступні їй засоби - здібності, розум, майно - з метою забезпечення власного суспільного існування, задоволення матеріальних і духовних потреб. Звідси випливає право вільного розпорядження особистою працею й майном, свобода обміну та конкуренції, неприпустимість існування монополій, недоторканність приватної власності;
2) концепції «економічної людини», якою рухає єдине прагнення - особиста вигода, егоїзм, тоді як від інших мотивів поведінки (таких як культура, звичаї, релігія) класики абстрагуються;
3) ідеології економічного лібералізму, відповідно до якої держава не повинна втручатись у виробничу, торговельну й фінансову діяльність індивідів, а також відсутні будь-які заборони та обмеження на торгівлю, переливання капіталу, цінова регламентація виробництва, закони про мінімальну заробітну плату тощо. Це пояснює той факт, що більшість класичних уявлень побудовано на припущенні про абсолютну (чисту) конкуренцію в усіх галузях і повну інформованість суб'єктів господарювання;
) радикальній зміні методології дослідження економічної науки - від поверхневості та описовості меркантилізму до методів наукової абстракції, аналізу та синтезу, індукції та дедукції;
) розробці нового категоріального апарату, дослідженні таких економічних категорій, як вартість, ціна, прибуток, рента, капітал тощо;
) розгляді внутрішніх сутнісних взаємозв'язків економічних явищ і формулюванні абстрактних економічних законів у поєднанні з практичною спрямованістю економічного вчення, його реалізацією у сфері економічної політики держави (передусім Великобританії);
) аналізі сфери безпосереднього виробництва як вирішальної фази суспільного відтворення, що не перешкоджало окремим представникам класичної школи досліджувати також сферу розподілу (Д. Рікардо), споживання (П. Буагільбер, С. Сісмонді), проблему реалізації (Т.Р. Мальтус). У класиків виробництво - єдине джерело прибутку та нагромадження капіталу, основний фактор багатства, а праця - найважливіший фактор виробництва (це однаковою мірою стосується як трудової, так і інших теорій вартості класичної школи) [10, с. 23].
Вперше ідею про те, що праця є найважливішим джерелом багатства, висловив У. Петті. Йому належить знаменитий вислів: «Природа - мати, а праця - отець багатства». Теорія трудової вартості - перша основоположна теорія класичної політекономії була створена В. Петті
Структура та управління ЖКГ у Запорізькому регіоні
Житлово-комунальне
господарство - це одна з важливих та пріоритетних галузей національного
господарського комплексу, яка забезпечує життєдіяльність населених пунктів та
суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі. ...
Стратегія розвитку України в умовах глобалізації
Сьогодні
економічний розвиток жодної країни не можна розглядати поза контекстом процесу
глобалізації. Глобалізація впливає на розвиток світових ідеологій, інтенсивну
боротьбу за встановлення світового порядку, стрибкоподібне зростання кіль ...