Розглядаючи визначення бачимо, що дійсно поняття необоротних активів є неоднозначним. Зокрема, в іноземній літературі часто немає об'єднуючого терміну, а відображаються окремі складові довгострокових засобів - основні засоби, нематеріальні активи тощо. У радянський період розвитку економіки нематеріальні активи як такі не існували, тому необоротні активи носили назву основних засобів чи основних фондів, особливістю яких була матеріально-речова форма. Велика кількість авторів називають необоротні активи основним капіталом, який включає матеріальні цінності, фінансові вкладення та нематеріальні активи.
Розглянувши визначення необоротних активів, основного капіталу, довгострокових активів, можемо виділити декілька основних характеристик терміну, а саме майнові цінності, довгострокове використання, підлягають амортизації, призначені не для перепродажу, беруть участь у виробництві, корисний ефект від використання тощо.
Отже, необоротні (довгострокові) активи - це сукупність майнових цінностей і нематеріальних прав, які беруть участь у виробництві продукції та наданні послуг, призначені не для перепродажу, корисний ефект від яких очікується отримувати тривалий час (більше одного року або операційного циклу).
При визначенні змісту поняття необоротних активів російськомовні дослідники піднімають проблему неправильної назви терміну, оскільки в російській мові вживається «внеоборотные активи», тобто позаоборотні, ті які не беруть участі в господарському обороті. Ще Я.В. Соколов зазначав, що поділ активів на оборотні та необоротні є досить умовним, "з часів Л. фон Мізеса стало зрозуміло, що всі засоби, вкладені в господарство знаходяться в обороті,і вся різниця лише в часі обороту" [41, с. 491 ]. Саме тому деякі науковці пропонують перейменувати термін на "довгострокові активи" або "основні активи" (Л.Л. Горецька, В.Є. Ванкевич, Л.Г. Ловінська, М.В. Півторак).
Світова практика протягом тривалого періоду напрацювала багаточисельні варіанти видів необоротних активів. При розгляді класифікаційних ознак виходять, перш за все, із ознак їх класифікації. Загалом класифікація - це процес перегрупування яких-небудь об'єктів, елементів, форм за класами, групами, видами по тих або іншими ознаками. Класифікація дозволяє структурувати будь-яку систему, що вивчається, впорядковувати її, робити більш прозорішою, а значить, і керованою.
Система «необоротні активи» є достатньо складною і має потребу, поза сумнівом, в докладній класифікації по різних ознаках. Оскільки необоротні активи багато разів беруть участь в господарському процесі і переносять свою вартість на продукцію (послуги) по визначних частинах, їх нерідко називають також довгостроковими (постійними) активами. В практичній діяльності до необоротних активів відносять, як правило, майнові цінності з терміном використання більше одного року.
Слід зазначити, що необоротні активи відносяться також до неліквідних активів. Це означає, що вони можуть бути без значних втрат конвертовані в грошову форму тільки після закінчення значних проміжків часу (від півроку і вище). Зрозуміло, що фундаментальні майнові цінності, пристосовані до певного виду бізнесу, значно складніше продати на ринку, ніж, скажімо, товари широкого споживання або оборотні активи (ліквідну продукцію, запаси).
До особливостей необоротних активів відноситься і те, що вони доволі погано піддаються оперативному управлінню, оскільки не рухаються за структурою у короткі періоди часу. Як свідчить аналіз економічної літератури, перше угрупування (класифікація) необоротних активів проводиться за функціональним критерієм. В зв'язку з цим до складу необоротних активів відносять основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, устаткування, призначене до монтажу, довгострокові фінансові вкладення, інші види необоротних активів.
Окрім класифікації необоротних активів за їх функціональним призначенням, існують також класифікації за іншими, не менш важливим критеріями. Так, склад і структура необоротних активів (основного капіталу) по характеру володіння підрозділяються на власні необоротні активи, до яких відносяться довгострокові активи, належні підприємству на правах власності або володіння, що відображаються у складі балансу, а також необоротні активи, що орендуються, використовувані компанією відповідно до договору лізингу з їх власником.
За характером обслуговування окремих видів діяльності підприємства виділяють необоротні активи, що обслуговують операційну (поточну) діяльність (операційні або виробничі необоротні активи), необоротні активи, обслуговуючі інвестиційну (довгострокову) діяльність реального сектора (інвестиційні необоротні активи). До них відносять, зокрема, незавершене капітальне будівництво, устаткування, призначене до монтажу, й інші реальні сектори інвестування. Існують також необоротні активи, обслуговуючі фінансову діяльність (фінансові необоротні активи), довгострокові фінансові вкладення, а так необоротні активи, що задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи). Вони характеризують групу об'єктів соціально-побутового призначення сформованих для обслуговування працівників даного підприємства і що знаходяться в його володінні. Це санаторії, профілакторії, столові, спортивні споруди, оздоровчі комплекси, дошкільні дитячі установи і т. п.
Організація обліку праці та її оплати в тваринництві
Головною
продуктивною силою суспільства є працююча людина. Ця тема неабияк актуальна у
сучасному світі, адже кожен працівник насамперед зацікавлений у винагороді за
виконану роботу, тому кожен працює для того щоб отримати заробітну пла ...
Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
Інвестиції є основою розвитку
підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння
інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості
вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і поте ...