Другий етап в утворенні цінності блага Бем-Баверк пов’язував з “об’єктивною” цінністю, яка, за його твердженням, формується на ринку в ході стихійного співвідношення попиту та пропозиції. В результаті вирівнювання суб’єктивних оцінок виявляється нова, середня цінність, яка і представляє собою об’єктивну цінність. Отже, об’єктивна цінність формується під впливом попиту та пропозиції, відповідність яких забезпечується автоматичним способом через вільну конкуренцію.
Теорію розподілу австрійської школи відома під назвою ”теорія прописування”. Вона спирається на теорію трьох факторів Сея, хоча фактори виробництва австрійці назвали виробничими благами. Кожному виробничому благу – землі, праці і капіталу, за словами Бем-Баверка, повинна бути виміняна відповідно частина “споживаних благ”, вироблених цими факторами. Прописування повинно здійснюватись з урахуванням граничної корисності “виробничих благ”, визначених граничною корисністю вироблених за їх допомогою благ. Гранична корисність ткацького верстату, наприклад, буде визначатись граничною корисністю витканої на ньому тканини.
Щодо заробітної плати, то вона повинна бути меншою, ніж створювана цим робітником вартість. Бем-Баверк пояснював це тим, що робітник, отримуючи заробітну плату, може відразу придбати собі “матеріальні блага”, а те, що він повинен створювати в процесі праці, є “благом майбутнього” і потребує від підприємця “стримання”. Підприємець повинен отримати винагороду за те, що він утримується від витрачання капіталу на особисті потреби. Бем-Баверк, порівнюючи поточне споживання робітника і відкладений попит підприємця , заявляв, що благ, яким людина користується сьогодні, нерівноцінне тому благу, яким вона буде користуватися завтра, що цінність нинішніх благ за однакових умов завжди більша від цінності таких самих благ у майбутньому. Людина теперішнє цінить дорожче майбутнього, часто невизначеного, і тому готова платити за благо сьогодні більшу суму.
За Бем-Баверком, праця – це благо майбутнього, бо вона створює продукт тільки через певний час, а внаслідок цього робітник стає власником майбутнього часу. Підприємець, наймаючи робітника, дає теперішнє благо, видаючи заробітну плату. Таким чином вони обмінюються цими благами. Праця з часом створює якісь певні блага, і ці блага через більш низькі оцінки майбутніх благ, у порівнянні з теперішніми, будуть за вартістю перевищувати заробітну плату. Це перевищення і становитиме процент, а вірніше, прибуток підприємця.
З цього робився висновок, що процент виникає у результаті впливу фактору часу на вартість благ. Процент у Бем-Баверка виступає як результат очікування підприємця, а його джерело вбачається у різниці оцінок майбутніх і теперішніх господарських благ, а сам процент вважався вічною і природною категорією.
Бем-Баверк розвинув теорію, згідно якої капітал або засоби виробництва є результатом обхідних методів у виробництві які неминучє стають причиною того, що споживання переноситься на майбутнє.
Прямі методи виробництва передбачають задоволення потреб прямо і одразу. Засоби виробництва не передбачають негайного задоволення потреб і тому вони є товаром майбутнього. Звідси, писав Бем-Баверк, товари, які можут бути використані за асортиментом і кількістю негайно, як правило, більш цінні, ніж ті, які будуть використані у майбутньому. Це припущення і лягло в основу його теорії про доход від капіталу.
Наприклад, він стверджував, що борошно є предметом, якого не можна вживати для особистих потреб, бо це предмет майбутнього. А от хліб можна безпосередньо використовувати як продукт харчування і внаслідок цього він має більш високу цінність. На думку Бем-Баверка, суть проблеми полягає в розходженні оцінок, що стосуються теперішніх благ і майбутніх благ.
На основі цього закону ним обґрунтувалась і суть процента. Він доводив, що коли хто-небудь позичає гроші, то в майбутньому вони повинні повернутися до нього з процентом, який є різницею між вартістю теперішнього і майбутнього блага.
Таким чином, можна відзначити три найбільш характерні методологічні особливості австрійської школи: по-перше, ідеалістичне відображення економічних процесів і явищ, по-друге, головним об’єктом дослідження є не суспільне виробництво, а індивідуальне господарство, по-третє, визнання примату споживання над виробництвом.
Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
Інвестиції є основою розвитку
підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння
інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості
вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і поте ...
Продуктивність праці як категорія економіки праці на СТО Гавань
Продуктивність праці одна із найважливіших якісних показників
роботи підприємства, вираженням ефективності витрат праці. Зростання
продуктивності праці має велике господарське значення, оскільки підвищення
ефективності використання тру ...