Теорія постіндустріального суспільства - концепція, створена для опису шляху розвитку сучасного суспільства американським соціологом Деніелом Беллом в 70-х роках ХХ століття.
Сам термін «постіндустріалізм» було введено в науковий обіг англійським соціологом Артуром Пенті ще на початку ХХ ст. Він дав і йому перше визначення: «стан суспільства, який буде актуальним після розвалу індустріалізму». Пенті наполягав на тому, що індустріалізм є приреченим і пропонував використовувати термін «постіндустріалізм» щодо майбутнього етапу розвитку суспільства.
Як сформована концепція «постіндустріалізм» склався в 70-х рр. і він пов’язаний з ім’ям професора соціології Гарвардського університету Деніела Белла. Ще з кінця 50-х рр. він активно пропагував цю концепцію. В 1970 р. на VII Міжнародному соціологічному конгресі Белл проголосив свою концепцію «постіндустріального суспільства». В 1973 р. Белл опублікував працю «Прийдешнє постіндустріальне суспільство», в якій оприлюднив найновіший удосконалений варіант концепції.
Спочатку теоретики «постіндустріалізму» розглядали цей термін тільки в якості поліпшеного варіанту «індустріалізму», але згодом їхня концепція стала значно критичнішою по відношенню останнього через недостатність у ньому ціннісної орієнтації і технократизм.
Загальнометодологічною основою концепції «постіндустріального суспільства» є (так само, як і концепції «індустріального суспільства») еволюційний підхід до історичного розвитку і принцип технологічного детермінізму. Щоправда, останній доповнюється іншими принципами [1].
Белл визначає постіндустріальне суспільство як «суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних спеціалістів став основною професійною групою і, що найважливіше, в якому впровадження нововведень все більшою мірою залежить від досягнення теоретичних знань. Постіндустріальне суспільство передбачає виникнення інтелектуального класу, представники якого на політичному рівні виступають як консультанти, експерти або технократи» [2].
Тобто центральною ознакою «постіндустріального суспільства», за Беллом, є панування науки, наукових знань. Белл відриває науку від економіки, проголошує її автономність, розглядає її розвиток як передумову нової організації і структури суспільства. Основними елементами цієї структури стануть університети, наукові інститути, науково-дослідні організації. Оскільки «велика наука» перебуває поза ідеологією, то Белл намагається протиставити її «великому бізнесу».
На думку Белла, перехід від «індустріального» до «постіндустріального» суспільства зумовлюється вже не стільки матеріальними факторами, скільки соціальними інститутами. Він висуває ідею про те, що розвиток будь-якого суспільства відбувається одночасно за кількома «осьовими лініями», які визначають його економічну, політичну і культурну еволюцію. Залежно від вибору «осі» історію суспільства можна розглядати по-різному: як еволюцію форм власності, його політичної організації, або культурних традицій. Сам Белл бере за основу схему побудови суспільства навколо «осі виробництва і типів використовуваних знань». У визнанні визначальної ролі наукових знань він бачить докорінну різницю між своєю концепцією і поглядами прибічників «індустріалізму», які виводять всі суспільні зміни лише з прогресу техніки і технології.
Теорія граничної корисності
Найбільш
вагомий внесок у розвиток теорії граничної корисності зробила австрійська школа
політекономії, яка сформувалась у 70-ті роки XIX століття.
Австрійська
школа - це суб'єктивно-психологічний напрямок в політекономії, що розроб ...
Обґрунтування виробництва і оцінка ефективності діяльності ТОВ Севмолокозавод за основними критеріями
В
умовaх ринкових відносин головною лaнкою всієї економіки виступaє підприємство,
оскільки сaме нa цьому рівні створюються необхідні для суспільствa життєві блaгa.
Стійке
фінaнсове положення промислового підприємствa, діючого в умов ...