Глобалізація дає національній державі шанс на оновлення й економічне зростання завдяки припливу інвестицій, стимулюванню конкуренції тощо. Однак використання цього шансу значною мірою залежить од якості державної політики в цій сфері, створення правових засад для неї, ефективності її реалізації та захисту національних інтересів.
Нині одні держави використовують глобалізаційні процеси собі на користь, інші - намагаються перекласти на глобалізацію відповідальність за власну бездіяльність і помилки. Але не можна не враховувати, що в підсумку межі впливу глобальних чинників на розвинені країни визначаються їхніми інтересами, а на слабкі - ще й залежністю від інтересів високорозвинених країн і спроможністю влади розв'язувати внутрішні проблеми [7].
За сучасних глобалізаційних процесів роль національної держави залишається важливою, проте це не зменшує до неї вимог щодо пошуку нових рішень і моделей функціонування. З метою ефективного реагування на зміни у світі сучасні демократичні режими використовують три основні інструменти. У внутрішній політиці - корпоративізм і націоналізм, а в зовнішній - міжнародне управління.
Корпоративна політика створює для держави можливості об'єднати потужні соціальні групи та лобі в єдиний процес прийняття рішень, що координує дії державних і приватних aкторів. Таку політичну модель сумісної діяльності апробовано у ФРН у перші повоєнні десятиліття. Зрозуміло, що корпоративна система є ефективною й веде до національної злагоди лише за умови існування об'єднавчої ідеї.
Щодо націоналізму. Деякі держави використовують його для підтримання керованості відцентрових тенденцій. Відомо, що основою будь-якого суспільства є нація. Слід зазначити, що поняття «націоналізм» по-різному оцінюється та тлумачиться в теорії, бо відображуване ним явище, залежно від варіантів прояву, може мати і позитивний (інтегративний), і негативний (дезінтегративний) характер. На моє переконання, значно кращим інструментом для держави в умовах глобалізації є патріотизм. Цим поняттям охоплюються любов до батьківщини, почуття відповідальності за її долю, готовність і здатність служити її інтересам та сприяння її успіхам у сферах внутрішнього життя й на міжнародній арені.
Якщо говорити про зовнішню політику, необхідно зауважити, що у взаємовідносинах між державою та міжнародними організаціями успіх досягається лише в разі спільної мети, наприклад, у питаннях колективної безпеки. Держава аж ніяк не втрачає свого статусу через приєднання до міжнародних організацій чи союзів, проте це допомагає розв'язувати глобальні проблеми [19].
Глобалізація - це потужна програма світового устрою, в яку втягнуті величезні фінансові та інтелектуальні ресурси й ухилятися від якої Україна не може. Проте захищати свою державність може й повинна. А це потребує від влади конструктивних дій. Україна переживає досить складний період. За час, що минув після проголошення незалежності, так і не вдалося подолати кризу в економіці.
Чи зможе Україна розв'язати власні проблеми й залишитися суверенною державою та використовувати переваги глобального розвитку? Зможе, якщо державна влада набуде ознак верховної та буде здатна відповідати за майбутнє держави й приймати остаточні рішення з найважливіших державних питань. А також якщо усвідомить, що основна мета та зміст її діяльності - інтереси народу України. Інакше наша країна так і залишиться узбіччям Європи [18].
Санація і реструктуризація підприємства
Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності. Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансови ...
Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів
Інвестиції є основою розвитку
підприємств, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння
інвестувати залежить розквіт чи занепад власного виробництва, можливості
вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і поте ...