Глобалізація не є процесом, породженим ХХ століттям, її пов'язують із такими поняттями, як міжнародний поділ праці, лібералізація фінансових і торгових ринків, що започатковані п'ять століть тому. Але сучасні процеси вирізняються глибокими та якісними змінами в міжнародних економічних і фінансових відносинах і мають тенденцію впливати на сферу повноважень держави. Так, зростання фінансових і фондових ринків і розвиток інформаційно-комунікаційних засобів значно ускладнюють контроль переміщення капіталів через державні кордони та функціонування національних фінансових і фіскальних систем. Лібералізація економічної сфери створює для національних держав ще й такі додаткові проблеми, як активізація міграційних потоків, загроза тероризму, зростання безробіття, поширення фінансових махінацій, зокрема відмивання «брудних» коштів тощо.
Очевидно, що окрема держава не спроможна нині самостійно розвиватися, розв'язуючи глобальні проблеми. Проте, на мою думку, протиставлення глобалізації та національної держави є помилковим. Глобалізація - це особливість сучасного розвитку світу, сам процес розвитку світу, в якому національна держава або міцніє й розвивається, використовуючи позитиви глобалізації та виробляючи механізми запобігання її негативним впливам, або зрештою зникає з політичної карти світу як суверенна та незалежна. Як слушно зазначає відомий дослідник проблем глобалізації У. Бек, для того, щоб виробити політичні інструменти управління процесом глобалізації, слід її не демонізувати, а чітко уявляти симптоми пов'язаних із нею «хвороб».
Більшість дослідників глобалізації відзначають її історичний та об'єктивний характер. Проте не можна не погодитися з думкою, що центральними дійовими особами глобалізації залишаються обрані демократичним шляхом уряди національних держав. На відміну від недержавних структур, вони мають легітимну владу. Глобалізація не лише визначає можливості діяльності держави, значною мірою вона здійснюється за допомогою державної економічної політики. Адже жодні технології чи бізнес-кола самі по собі не можуть створити глобальної економіки, яка є результатом інтеграції національних ринків, що неможливо без державних ініціатив. Самі держави відкривають свій економічний простір, провадять політику приватизації державних підприємств, усуваються від регулювання національних ринків, створюючи тим самим умови для посилення глобалізаційних процесів. І попри те, що держава зазнає впливу з боку глобальних чинників, вона й сама не є пасивною щодо них. Держава не може усуватися від виконання своїх основних функцій - як внутрішніх, так і зовнішніх.
Сучасні глобалізаційні процеси зумовлюють зменшення впливу держави та її ролі в економічній сфері. Закони ринку не сумісні з адміністративними методами управління. Проте це не означає, що держава не мусить використовувати ці та інші методи (наприклад, державний контроль над природними ресурсами й ключовими галузями економіки, захист внутрішнього ринку та національного товаровиробника, запобігання фінансовим спекуляціям тощо) й позбавляється своїх функцій у цій сфері. Свідченням цього є сучасна фінансова криза, що охоплює дедалі більше країн. За цих умов економічні суб'єкти та громадяни різних держав пов'язують сподівання на краще саме з діяльністю національних урядів. В історії таких прикладів достатньо. Це і «новий курс Рузвельта», і політика Аденауера в повоєнній Німеччині тощо.
Комплексний аналіз діяльності вагонного депо
Залізничний
транспорт - є складним багатогалузевим господарством з широкою розгалуженою інфраструктурою.
В організації та забезпеченні єдиного технологічного процесу залізничних
перевезень безпосередньо приймають участь залізниці, дире ...
Перспективи розвитку СВК Залузький Теплицького району Вінницької області на 2012-2015 роки
Процес становлення основ ринкової економіки в Україні відбувається
в умовах значної кризи та падіння рівнів виробництва всіх товарів, що викликає
необхідність структурних перетворень у економіці. Дані процеси є наслідком дії
як об'єкти ...