На тлі позитивних зрушень, пов'язаних передусім зі сприятливими економічними тенденціями, в Україні зберігається нераціональна структура зайнятості. Порівняння її основних параметрів з аналогами країн з розвиненою та перехідною економікою свідчить про дуже значне скорочення обсягів промислового виробництва й відповідне зменшення попиту на робочу силу цієї галузі. У результаті нині в Україні частка працівників промисловості істотно нижча, ніж у більшості економічно розвинутих країн. До того ж зберігається пріоритет видобувних галузей, характерний для сировинних економік.
Надзвичайно велика чисельність працюючих в Україні сконцентрована у сільському господарстві (понад 20% усіх зайнятих). Така структура зайнятості не відповідає інноваційним стратегіям розвитку, зорієнтованим на випереджальний розвиток наукоємних сфер промислового виробництва, спроможних забезпечити оновлення техніко-технологічної бази сільськогосподарського виробництва. Для порівняння: частка сільськогосподарського сектору в Канаді становить близько 3% загальної чисельності зайнятих, у Франції - 3,6, в Угорщині - 6,3, у Чехії - 4,8%.
Попри помітне зростання, протягом останніх років надто низькою залишається зайнятість у будівництві, хоча збільшення обсягів виробництва цієї галузі є необхідним з огляду на її важливість для забезпечення сталого економічного розвитку. Частка працюючих у невиробничих галузях у загальних обсягах зайнятості в Україні в цілому відповідає світовим стандартам. Проте помітно нижчими є частки зайнятих у науці та науковому обслуговуванні і фінансовій діяльності, що свідчить про неінноваційний тип розвитку економіки та недостатній розвиток ринкової інфраструктури. Оцінюючи структуру зайнятості в Україні, її зрушення протягом періоду економічного зростання та порівнюючи з європейськими стандартами, слід також ураховувати збереження загального низького рівня продуктивності праці в Україні.
У сфері забезпечення гідної та продуктивної зайнятості, що сприяє реалізації ідей людського розвитку, важливим є прискорення адаптації населення до нових вимог ринку праці, що формуються під впливом світових
інтеграційних процесів. Зусилля органів державної влади мають концентруватися на підвищенні гнучкості та розвитку інфраструктури ринку праці, формуванні дієвих стимулів до створення робочих місць, забезпеченні гарантій зайнятості працівників у процесі приватизації та реструктуризації підприємств, сприянні розвитку малого бізнесу, підтримці підприємництва і самозайнятості населення, удосконаленні системи підготовки кадрів, розширенні практики оплачуваних громадських робіт.
Повна продуктивна зайнятість населення - найважливіший фактор економічного зростання, котрий визначає рівень та якість життя населення. Повна зайнятість в економіці визначається як стан економіки, коли всі, хто бажає і здатен працювати, забезпечені достатніми видами й обсягами робіт. Продуктивна (повноцінна) зайнятість - зайнятість населення, завдяки якій за допомогою продуктивної праці в безпечних і здорових умовах створюються суспільно корисні ресурси й блага, а сам працівник отримує доходи, що дають йому можливість відтворювати й розвивати необхідні для праці якості та мати життєвий рівень, достатній для себе та своєї сім'ї [15].
Саме тому активну політику зайнятості ми розглядаємо як один з головних інструментів вирішення економічних і соціальних проблем сучасного українського суспільства й розширення можливостей людського розвитку. Тому активна політика зайнятості має стати пріоритетом як економічної, так і соціальної політики держави. Активна політика зайнятості - це комплекс заходів, спрямованих на розширення попиту на продуктивну працю з безпечними і здоровими умовами та оплатою відповідно до законодавства, на поліпшення якості та конкурентоспроможності національної робочої сили, скорочення безробіття, запобігання довготривалому, застійному, масовому безробіттю, добровільне залучення безробітних до активної праці (допомога у працевлаштуванні, сприяння створенню робочих місць, сприяння в перепідготовці, самозайнятості, профконсультування тощо).
Регулювання і розподіл доходів
Будь-яке суспільство є складним утворенням, що складається з людей,
об'єднаних певними ознаками. Однією з основних характеристик людини в сучасному
суспільстві є розмір і засоби одержання нею свого сукупного доходу. Доход у
самому зага ...
Теоретичні підходи щодо регіонального розвитку сфери туризму як складової економіки регіону
Актуальність
теми. Розвиток рекреаційно-туристичної сфери для багатьох країн є на сьогодні
однією з головних задач. Україна, яка розташована в центрі Європи на перехресті
транспортних шляхів, і яка має для поступального розвитку своєї ...