Розділи економіки

Формування державної політики зайнятості

Трансформація ринку праці від монополізованого до конкурентного стала можливою за умов "революційної ситуації" у сфері зайнятості і передбачає: 1) постійний пошук оптимального співвідношення повноважень центру і регіонів (встановлення макропропорцій зайнятості, визначення стратегічних напрямів відтворення трудових ресурсів), з одного боку, й самостійність господарських організацій у вирішенні оперативних питань кадрової та соціальної політики, з іншого; 2) зростання ролі диференційованого підходу до різних груп зайнятих категорій персоналу на підприємствах, фірмах, малих підприємствах тощо; 3) важливість концентрування уваги в умовах перехідної економіки на соціально-культурній складовій ринку праці; 4) перехід до нових форм зайнятості, що значною мірою залежить від політики владних структур.

Система економічних заходів, як і загалом система державного регулювання зайнятості населення, має бути у руслі загального економічного реформування і відповідати принципам функціонування економіки як цілісної системи.

Згідно із рекомендаціями Міжнародної організації праці і нормативними актами про зайнятість населення при здійсненні державної політики зайнятості необхідно керуватися такими принципами:

• забезпечення рівних можливостей всім громадянам незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії в реалізації права на працю і вільний вибір виду діяльності;

• сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

• добровільність праці, тобто зайнятість заснована на вільному волевиявленні громадян. В основі цього принципу крім права на працю лежать й інші громадянські права, які розширюють свободу використання працівником своєї робочої сили;

• сприяння трудовій мобільності. Дотримання цього принципу пов'язано з розвитком існуючої системи загальноосвітньої та професійної підготовки з урахуванням загальних закономірностей динаміки професійної структури в епоху науково-технічної революції, нових вимог до якостей працівника в умовах ринкової економіки;

• єдність відповідальності. Означає наявність таких умов: координації діяльності в галузі зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики, включаючи соціальне забезпечення, збільшення і розподіл доходів, запобігання інфляції; поєднання самостійності місцевих органів влади в забезпеченні зайнятості з централізованими заходами; участь профспілок і спілок роботодавців у розробці та реалізації заходів щодо забезпечення зайнятості у взаємодії з органами державного управління;

• міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості, включаючи професійну діяльність громадян за кордоном і трудову діяльність іноземних громадян в Україні [5, 3].

Вплив держави на зайнятість має бути непрямим і ґрунтуватися переважно на заохочувальних і стимулюючих заходах, виявлятися в активній та заінтересованій участі суб'єктів соціально-трудових відносин (найманих працівників в особі своїх профспілок, роботодавців і уряду) у вирішенні питань розвитку зайнятості та її регулювання.

Реалізація цих принципів сприятиме покращенню стану зайнятості, поліпшенню всіх її якісних характеристик, таких як освітній, професійно-кваліфікаційний склад зайнятого населення, його галузева і демографічна структура, соціально-економічна мобільність, конкурентоспроможність тощо.

Слід зазначити, що на систему і рівень зайнятості впливає багато факторів. Їх можна поділити на дві великі групи: фактори, що сприяють розвитку сфери зайнятості, і фактори, що стримують розвиток сфери зайнятості.

Важливою проблемою економічної науки, ключовим завданням соціально-економічної політики держави є досягнення повної та ефективної зайнятості. У сучасній економічній теорії і практиці під повною зайнятістю розуміють такий стан економіки, за якого всі бажаючі працювати мають роботу з оплатою на рівні реальної зарплати, що склалася на цей час.

На сьогодні у вітчизняній і зарубіжній економічній літературі існує два погляди на необхідність державного втручання в сферу зайнятості: кейнсіанський і неокласичний [5, 4].

Перший, кейнсіанський. погляд відстоює необхідність державного регулювання ринкової економіки взагалі і ринку праці зокрема. Причиною виникнення такої точки зору послужила світова економічна криза 30-х років XX століття, що супроводжувалась масовим безробіттям, вихід з якої був знайдений тільки завдяки цілеспрямованому втручанню держави в сферу зайнятості.

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Організаційно-економічний механізм заснування власної справи в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння
Виробництво ювелірних виробів є важливою складовою переробної промисловості України, проте його розвитку приділяється недостатньо уваги як з боку державних органів, так і з боку вчених та дослідників. Це зумовлено відносною інформаційн ...

Соціально-економічні наслідки інфляції
Фінансова система є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на заб ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2021 рік.