До зайнятих також відносяться громадяни, які зайняті такою суспільно корисною працею, як догляд за дітьми і хворими та ведення домогосподарства.
Що стосується інших країн, то і в них критерії віднесення населення до зайнятого різні. Так, у США зайнятими вважаються [2]:
а) особи, які протягом тижня працюють на момент статистичного опитування за плату або на власних підприємствах;
б) особи, які пропрацювали не менше 15 годин на тиждень безплатно на підприємствах, що належать членам їхніх сімей;
в) тимчасово непрацездатні й ті, хто перебуває у відпустках
Слід відмітити, що українським законодавством у порівнянні з законами США визначено досить жорсткі критерії віднесення населення до зайнятого.
Дослідження процесу формування зайнятості з початку ринкових перетворень дало змогу визначити такі основні тенденції структурних зрушень у зайнятості:
• історичне скорочення зайнятості в усіх сферах економіки;
• виникнення нових недержавних форм зайнятості - малих підприємств, фермерських господарств тощо;
• значні коливання кількості зайнятих у домашньому та особистому підсобному господарстві;
• зростання значення самозайнятості населення;
• високий рівень прихованого безробіття, пов'язаного з неповним та неефективним використанням праці у виробництві. Він характеризується низькою продуктивністю і відбиває фундаментальне порушення балансу між працею та іншими факторами виробництва.
Одним з основних факторів, що зумовлюють виникнення подібних диспропорцій на ринку праці й економіки загалом, слід" вважати утримання на низькому рівні заробітної плати, галузеві відмінності в рівні доходів. Дослідження показали, що взаємозв'язок між зайнятістю та доходами населення має прямо пропорційну залежність. Статистика зазначає основні тенденції руху кількості зайнятих залежно від заробітної плати. Перехід до ринкової економіки на сучасному етапі характеризується поступовим налагодженням ринкового взаємозв'язку між зайнятістю та динамікою заробітної плати на місцевих і галузевих ринках праці, де він є прямим. Проте на національному ринку праці цей зв'язок залишається спотворений внаслідок специфічних умов розвитку і формування ринкових відносин, а також непослідовності економіко-правових кроків на державному рівні.
Аналіз структури зайнятості на місцевих і галузевих ринках праці свідчить про негативні тенденції у їх розподілі: висока питома вага працівників матеріального виробництва, у тому числі сільського господарства, у загальній структурі зайнятих і відносно невелика частка працівників інфраструктурних галузей негативно впливають на рівень продуктивності економіки.
Передбачена логікою ринкових перетворень відмова від будь-якого законодавчого примусу до праці і визнання за особистістю індивідуального права власності на робочу силу має на меті автономне користування нею. Є підстави вважати, що в цьому контексті забезпечення робочими місцями усіх бажаючих працювати, за винятком тих, хто не потребує цього та має законні джерела існування, спричинює в ідеалі повну зайнятість і оптимальне використання трудових ресурсів. У новій системі господарювання збереження роботи не означає збереження робочого місця, тому що держава вже не гарантує забезпечення робочим місцем кожного працездатного. Отже, надаючи значну індивідуальну економічну свободу, ринок праці одночасно вимагає від працівника більш високої якості трудового потенціалу, що дозволяє активізуватися на конкретному ринку трудових послуг. У цьому полягає новий зміст методологічної концепції зайнятості в умовах формування ринку праці [17, 3].
Розвиток ринкових умов господарювання, підприємництва, зміни соціально-економічного середовища впливають на перерозподіл функцій та повноважень управління трудовими ресурсами, на акумулювання передового досвіду.
На організацію управління трудовими ресурсами впливають нові високотехнологічні галузі, гнучкі технології та форми організації виробництва, автоматизація управлінської праці та соціально-економічні умови: розвиток підприємництва, пристосування корпоративних стратегій та структур до нових технологій, інтернаціоналізація бізнесу, виробниче і цілеспрямоване втручання держави у сферу використання трудових ресурсів.
Слід зазначити, що поняття "зайнятість населення" слід розглядати як систему різних видів і форм трудової діяльності, яка вільно вибрана та не заборонена законом. Ця система дає засоби до життя та створює умови для їх отримання, спрямована на забезпечення досягнення збалансованості між потребою населення в робочих місцях та їх наявністю, виходячи з професій, кваліфікацій та режимів праці, з урахуванням потреб виробництва та трудових ресурсів.
Повна зайнятість - це той ідеальний рівень використання економічно активного населення, до якого слід прагнути. Повна зайнятість має бути основним принципом соціальної політики країни. Вона передбачає досягнення збалансованості між потребами населення в робочих місцях та їх наявністю загалом і з урахуванням професій, кваліфікацій, умов і режимів праці, інших якісних особливостей потреб виробництва і трудових ресурсів на всіх рівнях організації народного господарства.
Реструктуризація підприємств
Основна ідея реструктуризації підприємств - створення конкурентноздатних виробництв і зміна поведінки підприємства через запровадження жорстких бюджетних обмежень, властивих ринковій економіці. Поведінку підприємства в ринковій економіці, свободу йог ...
Зниження витрат промислових підприємств
Актуальність
теми дослідження. Фінансовий результат діяльності будь-якого промислового
підприємства, а також можливості його подальшого розвитку в основному залежать
від розміру його витрат. Саме витрати є тим основним показником діяль ...