наявний критичний стан інфраструктури та житлово-комунального господарства й обмежені фінансові можливості місцевих органів влади для їх поліпшення;
незадовільні умови розвитку підприємництва на місцевому рівні, низький рівень інституціонального забезпечення регіонального розвитку.
Цілком закономірно, що розрив між соціально-економічним розвитком м. Києва (ще кількох міст-мільйонерів) та рештою регіонів буде й надалі збільшуватися не лише внаслідок традиційного накопичення капіталу в столиці, але й тому, що діяльність місцевої влади інших регіонів спрямована переважно на виконання соціальних програм, так як бюджетних коштів на інфраструктурний розвиток у них не залишається.
Висновки до 3 розділу
Необхідно відмовитися від спроб суто фіскального підходу до наповнення бюджету. Основним критерієм має слугувати максимізація функції суспільного добробуту.
Потрібно виправити недоліки чинного законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб, включаючи порушення існуючої ієрархії доходів. Для цього слід замінити податкову соціальну пільгу на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що змусить уряд дотримуватись його законодавчо встановленого розміру - не нижче розміру прожиткового мінімуму, установленого на відповідний бюджетний рік, або хоча б поетапно до нього наближатися, та відновити економічну суть цього терміну, якою є мінімальна сума видатків на просте відтворення спроможності людини до праці.
Система оподаткування доходів громадян має бути прогресивною. Однак прогресія повинна бути розрахована таким чином, щоб ураховувати реальний, наявний у цей час діапазон доходів громадян.
Реформування прибуткового оподаткування фізичних осіб має відбуватися в комплексі з реформуванням усього податкового навантаження на фонд оплати праці (Пенсійний фонд та фонди соціального страхування), щоб мати оптимальне податкове навантаження й повну легалізацію доходів громадян.
Отже, можна впевнено стверджувати, що оподаткування доходів населення в Україні потребує докорінної перебудови, яка має базуватися на використанні передового зарубіжного досвіду, а не зводитися до копіювання моделі оподаткування інших країн. Економіка кожної держави має свої особливості, які варто враховувати при побудові ефективної податкової системи. Звичайно, держави з високим рівнем розвитку економіки при оподаткуванні доходів громадян вирішують завдання, які не є ключовими для українського суспільства. Це пов’язано з тим, що рівень розвитку нашої економіки значно нижчий від розвинених країн, проте, спираючись на їхній досвід, можна вмонтувати певні світові здобутки в українську систему оподаткування.
ВИСНОВКИ
Доходи населення - це сума грошових коштів і матеріальних благ, які домашні господарства одержали за певний проміжок часу у натуральному вигляді для підтримання фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення прямо залежить від їх рівня.
Умовно можна провести наступну класифікацію доходів.
Згідно з рекомендаціями МОП рівень життя відображають такі показники: обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів у натуральному виразі, забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв'язком; охорона здоров'я, соціальне забезпечення. Виходячи з міжнародних норм, необхідно також враховувати: зайнятість і умови праці, чинні соціальні гарантії, демографічні, екологічні умови, домашнє майно тощо. Окрім цього, необхідно брати до уваги поширення негативних соціально-економічних явищ, таких як інфляція, безробіття, бідність, злочинність, дискримінація в різних її проявах.
Таким чином, проведене дослідження показало, що в політиці доходів населення спостерігаються помітні позитивні зміни: стійкими темпами зростає номінальна та реальна заробітна плата, підвищується рівень грошових доходів домогосподарств, сталою є тенденція до підвищення мінімальних гарантій в оплаті праці. Разом з тим залишається актуальною проблема значної регіональної, галузевої та статевої диференціації заробітної плати, рівень доходів не забезпечує розширеного відтворення робочої сили, триває падіння відтворювальної функції заробітної плати та стимулюючої ролі оплати праці у зростанні обсягів виробництва, розмір заробітної плати не завжди залежить від кваліфікації працівників та якості їхньої праці, залишається заборгованість з виплати заробітної плати, яка на початок 2009 року становила 806,4 млн грн. по Україні в цілому та зокрема по Івано-Франківській області 27,6 млн грн, що становить 3,4% від загальної суми заборгованості із виплати заробітної плати по Україні, але зазначимо, що й по Україні, і по Івано-Франківській області спостерігається тенденція до зменшення суми заборгованості із виплати заробітної плати.
Ринкова пропозиція та її еластичність
В умовах зробленої конкуренції на ринку постійно зустрічаються продавець і покупець, і в такий спосіб при їхньому зіткненні визначається ціна товару. При цьому враховуються витрати чи продавця виробника на виробництво, збереження, транспо ...
Особливості діяльності транснаціональних корпорацій в Україні
Найважливішим елементом розвитку світової економіки та міжнародних
економічних відносин є транснаціональні корпорації (ТНК). В останні десятиріччя їм приділяється багато уваги. Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій
економіц ...