Чинники, що впливають на управління обіговими коштами підприємства в ринкових умовах господарювання

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання [23].

Динамічність зовнішнього середовища, непередбачувані зміни факторів впливу на підприємства (попит, нові технології, поява нових конкурентів та ін.), обумовлюють необхідність розробки стратегії управління оборотним капіталом.

У процесі дослідження встановлено, що стратегія управління оборотним капіталом - це управлінська діяльність, спрямована на досягнення стратегічної цілі підприємства через процес формування обсягів, структури оборотного капіталу, джерел його фінансування та вартості залучення коштів, ефективне використання.

У таблиці 1.1 відображено стратегії управління оборотним капіталом залежно від стратегічних цілей підприємства.

Таблиця 1.1

Стратегії управління оборотним капіталом залежно від стратегічних цілей підприємства

Стратегія управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи підприємств. При розробці методики визначення впливу стратегічних цілей підприємства на його тактичні рішення в сфері управління оборотним капіталом доцільно використовувати програмно-цільове моделювання.

Стан оборотних коштів характеризується, насамперед, наявністю власних оборотних коштів на певну дату. Їх наявність визначається як різниця між сумою підсумку розділу І пасиву балансу "Власний капітал" (рядок 380) та підсумком розділу І активу балансу "Необоротні активи" (рядок 080 ф. № 1).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, також відносять коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (Кр. в). Цей показник визначають як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

Кр. в = Фн/М (1.2)

де Фн - фактична наявність (вартість оборотних коштів), грн.;

М - вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку в майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Однак бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, в разі потреби, швидкої ліквідності оборотних активів [16].

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Подібні статті по економіці

Регіональна інвестиційна програма як форма державного управління інвестиційною діяльністю у регіоні
Інвестиційна діяльність відіграє важливу роль у регіональному розвитку продуктивних сил. Вихід української економіки з кризи пов'язаний передусім з відтворенням інвестиційного процесу. Державне регулювання інвестиційного процесу спря ...

Національне багатство, прибуток
Виробничі можливості суспільства завжди були обмежені. Зі збільшенням населення виникала необхідність залучення в господарський оборот нових земель, самих різних природних ресурсів. До початку ХХ сторіччя темпи приросту використовуваних ресурсів зали ...