Розділи економіки

Економічна ефективність і рівність: протистояння або єдність

Першим бажанням є спроба поєднати ці поняття. На превеликий жаль, як зазначалося вище, поняття ці не тільки не тотожні, але певною мірою суперечать одне одному. Суперечність між "ефективністю" і "справедливістю" є однією з найскладніших проблем людських взаємин. Ця проблема чи не найскладніша в усій соціально-економічній науці. Саме тут економіка найтісніше переплітається із соціальною психологією, традиціями тієї чи іншої країни, з менталітетом і уподобаннями різних народів.

Соціальні філософи і пересічні громадяни завжди ставили питання: "ефективність для чого"? І для кого? Цілком зрозуміло, що найвищої ефективності соціум досягає в умовах "досконалої конкуренції". Але за таких умов найбільше виграють завзяті і програють "невдахи". Часто не зі своєї вини. Постає проблема "соціальної справедливості".

Власне кажучи, проблема "соціальної справедливості" з часів Христа є центральною в громадянському суспільстві. Адже тяга до справедливості - визначальна для Людини. Найперший її прояв - невдоволення розбіжностями у рівнях добробуту, стремління до зрівняльного розподілу. Бажання встановити "справедливість" і "рівність" дуже часто призводило до революцій. Однак розуміння "справедливості" і "рівності" надто різнилося в різні часи і у різних народів.

Полярні погляди на проблему справедливості були здавна представлені засновником "наукового комунізму" К.Марксом і родоначальником "наукового антикомунізму" С.К'єркегором. Відразу після виходу у світ "Маніфесту Комуністичної партії" С.К'єркегор записав у своєму щоденнику: "З усіх тираній тиранія рівності - найнебезпечніша. Більше за все веде до тиранії рівності комунізм . Комунізм скаже: ось як на світі правильно - не повинно взагалі бути різниці між людиною і людиною: усі мають бути рівними, як на фабриці; вони мають бути однаково одягнені, їсти одну і ту ж їжу, що її приготовлено у величезному казані, за одним ударом колокола і в одній кількості".

Як відомо, проголошена К. Марксом та Ф. Енгельсом ідея "безкласового" суспільства "рівних" в усьому людей з єдиною загальнонародною власністю у своєму реальному втіленні обернулася фарсом і трагедіями для мільйонів людей. Однак, якщо "комунізм" в "чистому вигляді" - суть "котлаван" для нелюдської праці і "казан" - для нелюдської їжі, то "капіталізм" в "чистому вигляді" - суть "діжка з пацюками", де сильний поїдає слабкого. Не бажаючи бути з'їденими, люди часто виявляють певну згоду замість "діжки" отримати "котлаван" з "казаном". У цьому, власне кажучи, і полягають полярні погляди на проблему "рівності" і "справедливості".

Сучасні погляди на цю проблему мають довгу передісторію. Класична ліберальна позиція поглядів складається з трьох головних ланок: проголошення свободи особи, визнання ринкового механізму, заперечення соціальної справедливості взагалі (оскільки вона знищує свободу особи).Одним із засновників "лібералізму" по праву вважають Ф.фон Хайєка. Він визнавав "справедливість" як норму відносин між людьми в громадянському суспільстві, але категорично виступав проти поняття "соціальна справедливість". Для того, щоб домогтися т.зв. "соціальної справедливості" необхідна "досконала модель розподілу", але вона, на його думку, не можлива в принципі.

На принципі "свободи особистості" побудована і вся система поглядів іншого видатного економіста і соціолога М.Фрідмена. Саме поняття справедливості у Фрідмена невіддільне від понять "рівності" і "свободи".У проблемі "рівності" Фрідмен виділяє три аспекти - особисту рівність, рівність можливостей і рівність результатів.

Фрідмен визначає тісний зв'язок економічної і політичної свободи. З одного боку, свобода економічних відносин є складовою частиною свободи в широкому розумінні, а тому вона самоцінна. З іншого боку, економічна свобода - це необхідний засіб досягнення свободи політичної.

Фрідмен відзначає суперечність між ідеалом "справедливого розподілу" та ідеалом "особистої свободи". Саме на цій суперечності і руйнувалися всі спроби зробити "рівність результатів" панівним принципом організації суспільства. Кінцевим наслідком усіх таких спроб в різні часи в різних країнах завжди виявлявся терор. Але й терор не давав такої бажаної рівності результатів. Висновок Фрідмена такий: суспільство, яке ставить рівність результатів вище за свободу, кінець-кінцем, втрачає і рівність і свободу. Суспільство ж, яке ставить свободу понад усе, отримує - навіть не ставлячи перед собою такого завдання - і більшу свободу, і більшу рівність. Свобода - це не тільки відсутність уніфікації, але й раз назавжди встановленої ієрархії. Як бачимо, для Ф.Хайєка і М.Фрідмена в системі цінностей особливою є - свобода.

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Неокейнсіанство та його особливості
Теорія ефективного попиту Дж. М. Кейнса, викладена в його книзі "Загальна теорія зайнятості, відсотка й грошей" (1936), стала найбільш важливою, революційною подією в історії економічної думки Заходу міжвоєнних років. Концеп ...

Оцінювання політичних ризиків у системі управління суспільним розвитком глобалізації
Характерною ознакою суспільних процесів сучасності є збільшення масштабів впливу ризиків на фінансово-економічні процеси, зокрема, на сферу відповідальності держави - державний сектор економіки. За таких умов державне управління, під вплив ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2021 рік.