Розділи економіки

Ефективність промислового виробництва.

Говорячи про ефективність промисловості, перш за все потрібно згадати, що кількість збиткових підприємств з кожним роком зростає.

Гістограма №1

Кількість збиткових підприємств

1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998

Одним із основних джерел низької ефективності промислового комплексу стало те, що наша держава успадкувала застарілий виробничий апарат. У 1966-90 роках тільки 25% інвестицій направлялося на оновлення виробничих фондів. Інші кошти йшли на підтримку наявного рівня виробництва, тобто тільки на його капітальний ремонт. Необхідність відтворення основних фондів задовольнялася лише на 50%. На початку 90-х років термінової заміни устаткування потребували 25% обсягу основних фондів, у тому числі 40% машин та устаткування. У багатьох галузях промисловості функціонує до 65% спрацьованих основних фондів. Велика кількість підприємств є досить старими так кожне третє підприємство почало свою діяльність до 1950р. і тільки 13% розпочали роботу після 1990р. В останні роки прослідковується значний спад інвестиційної активності, що призвело до подальшого старіння виробничого потенціалу, його морального та фізичного зносу.

Значний вплив на неефективність виробництва чинило і надалі чинить непродумане географічне розташування підприємств. Монополізм глибоко спеціалізованих вітчизняних підприємств, які будувались і розташовувались виходячи з концепції єдиного народногосподарського комплексу, відповідна замкнутість ринків збуту та сировини, висока питома вага проміжної продукції, значна енергоємність виробництва - все це значно обмежило можливості промислового виробництва до адаптації в принципово нових умовах масштабної економічної лібералізації та переходу до відкритої економіки. Одразу після розвалу СРСР втратилися традиційні ринки збуту, розірвалися зв’язки між постачальниками, що на тривалий час призупинило виробництво.

Не менш гострою проблемою для більшості українських товаровиробників є низька конкурентноспроможність продукції. Ще зовсім недавно діяльність абсолютної більшості суб’єктів господарювання була орієнтованою на одного єдиного та завжди надійного покупця - державу. Сьогодні можливості цього покупця дуже обмежені. Частка підприємств, обсяг виробництва продукції визначався державними замовленнями у промисловості у 1996р. становила лише 13%.

Реальний попит на товари вітчизняних виробників сьогодні майже на 40% нижча потенційно можливого обсягу. Але тут проблема полягає не лише у підвищенні рівня конкурентноспроможності продукції, але й у відновленні внутрішнього попиту.

По суті, до теперішнього часу реструктуризація більшості підприємств ( у сенсі переходу від м’яких до жорстких бюджетних обмежень ) не віідбувалася. Незважаючи на проголошений урядовий курс на проведення ринкових реформ, підприємства далі можуть впливати на рівень цін та умови оподаткування і розраховувати на державні субсидії.

У ринковій економіці підприємства (через жорсткість бюджетних обмежень) змушені реагувати на зміни попиту: змінявати асортимент, поліпшувати якість, знижувати ціни на свою продукцію, раціоналізувати рівень та структуру витрат. Поведінка багатьох постсоціалістичних підприємств України за аналогічних обставин виявилася іншою. Підприємства далі працювали, не реагуючи на зміни попиту та умови збуту. Навіть зараз підприємства не навчилися реагувати на сигнали ринку. Далі існує стійка тенденція зростання собівартості, збільшення залишків готової продукції і запасів товарно-матеріальних цінностей. Наслідком цього стало швидке зростання кількості збиткових підприємств. За період з 1992 по 1997 рік питома вага таких економічних суб’єктів загалом по народному господарству збільшилася з 9,5 до 53,4%, у промисловості - з 3,7 до 45,1%, а в сільському господарстві зросла до 80%. Найважливішими передумовами запровадження жорсткості бюджетних обмежень підприємств є майнова відповідальність та загроза банкрутства в разі невиконання угод. Натомість уряд почав широко практикувати різні форми прямого і непрямого субсидіювання підприємств. Надзвичайно шкідливими є також бартерні форми розрахунків. За бартерної форми розрахунків прибуток та зниження витрат не мають особливого значення - набагато важливішим є продовження виробничої діяльності. Такими ж шкідливими є взаємозаліки. Ціну продукції у взаємозаліках встановлює не ринок, а саме підприємство. Така форма бюджетних розрахунків неминуче призводить до неефективного використання коштів та зростання державних витрат.

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Статистичний аналіз виробництва зерна в господарствах Барвінківського району Харківської області
Сільське господарство є життєво необхідним видом економічної діяльності народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини. Адже нині понад 80 % фонду споживання формується за рахунок продукції сільського господ ...

Ситуація на ринку пшениці і гречки та економічні ризики щодо інтенсифікації виробництва
В статті проаналізовані погляди різних вчених-аналітиків і чиновників щодо ситуації на ринку зерна і особливо гречки. Показано, що тільки прозорість руху зерна, його моніторинг й забезпечення рівновеликих прибутків на всьому ланцюгу в ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2019 рік.