Розділи економіки

Правова база та принципи формування стандартів в Україні

Корінне реформування і становлення вітчизняної економіки, розвиток ринкових відносин в умовах соціально-економічної кризи зумовили необхідність створення нових механізмів державного та ринкового регулювання виробництва України. Послідовна інтеграція України в Європейське економічне Співтовариство відкриває великі можливості для просування української продукції на ринки Європи.

Важливою умовою для зміцнення економічних зв’язків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого та майбутнього законодавства України з законодавством Співтовариства.

З 1 березня 1998 р. набула чинності Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом. У рамках виконання цієї Угоди Україна взяла на себе зобов’язання щодо поступового приведення законодавства, норм, правил та стандартів, а також процедур оцінювання відповідності (сертифікації) у відповідність з європейськими нормами. Оголошення Україною наміру стати асоційованим членом ЄС означає готовність до прискоренного виконання взятих на себе зобов’язань. Реалізація асоційованого членства в ЄС, зокрема режиму вільної торгівлі, вимагає впровадженя в націонільне законодавство України багатьох директив ЄС, що встановлюють вимоги до продукції, а також не менше, ніж 80 відсотків існуючих європейських стандартів.

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) є органом державного управління, який забезпечує реалізацію державної полтики в галузі стандартизації, єдності вимірювань, акредитації органів та випробувальних лабораторій, сертифікації і державного нагляду, представляє інтереси України в міжнародних організаціях. Національний орган з стандартизації України орієнтується на довгострокові стратегії Міжнародної організації з стандартизації ISO, а саме: запровадження міжнародних стандартів, заохочення українських виробників до конкуренції і інтеграції до світових ринків, підвищення якості та вдосконалення продукції, забезпечення безпеки життя і здоров’я людей, охорону навколишнього середовища.

Законодавчою базою створення національної системи сертифікації є Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію та сертифікацію” від 10 травня 1993 р. Також видано понад 30 законів і законодавчих актів України, в яких встановлено вимоги до сертифікації окремих видів продукції.

Основними факторами, які безпосередньо впливають на подальший розвиток національної системи стандартизації, метрології та сертифікації є багатовекторна зовнішня політика, спрямована на інтеграцію України в ЄС, вступ до Світової організації Торгівлі (СОТ), співробітництво з країнами СНД та багатьма країнами світу.

Враховуючи важливість гармонізації українських стандартів з міжнародними, поступового наближення їх до технічних правил (директив) Європейського Союзу, застосування в Україні європейських процедур оцінки відповідності, Держстандарт проводить роботи щодо вступу України до європейських організацій з стандартизації. Наприклад, за підтримки Кабінету Міністрів і Міністерства закордонних справ з 1 квітня 1997 р. Україна стала членом за підпискою Європейського комітету з стандартизації CEN.

Стандартизація в Україні спрямована на забезпечення:

· єдиної технічної політики;

· захист інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції (процесів, робіт, послуг);

· економії всіх видів ресурсів;

· відповідності продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості і надійності;

· гармонізації національних нормативних документів зі світовими аналогами;

· відповідності вимог нормативних документів законодавчим актам.

Вже зараз Україна належить до числа країн, надзвичайно залежних від зовнішнього ринку. Так у 1997 р. 40% українського внутрішнього валового продукту (ВВП) було реалізовано за кордоном. Для порівняння: в Японії ця цифра становить 10%, Польщі – 19%, Франції – 20%. Тобто, вже сьогодні Україна без формального членства в Генеральній асамблеї по тарифах і торгівлі/ Світовій організації Торгівлі (ГАТТ/СОТ) набагато інтенсивніше бере участь у міжнародній торгівлі, ніж її торговельні партнери.

Аналіз ситуації, яка складається в результаті інтеграції України у світову економічну систему, свідчить про те, що домінування на внутрішньому ринку імпортної харчової продукції три роки тому (65%) змінилося сьогодні на користь українського товаровиробника (95%), але при збереженні сировинного характеру українського експорту (крім алкогольних напоїв). При помітному темпі зростання м’ясної та молочної промисловості, виготовлення прохолодних та лікеро-горілчаних напоїв, відстають такі базові галузі, як спиртове та цукрове виробництво.

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Особливості інвестування високотехнологічних виробництв в Україні
Високотехнологічні галузі промисловості є ключовим елементом економічної системи України, який визначає місце національної економіки в міжнародному поділі праці, динаміку її конкурентоспроможності. Тому одним із основних завдань сучасної д ...

Розрахунок техніко-економічних показників роботи сумішоприготувального відділення
Ливарне виробництво, одна з галузей промисловості, продукцією якої є відливки, що отримуються в ливарних формах при заповненні їх рідким сплавом. Річний обсяг виробництва відливок в світі перевищує 80 млн. т. Методами литва виготовляєт ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2024 рік.