Традиційна економічна система

Традиційна економіка або натуральна організація суспільного виробництва - це нерозвинена економіка, в якій економічні суб'єкти зосереджені переважно на виробництві товарів для власного споживання, а економічні відносини та рішення регулюються традицією. Це один з типів господарювання, що традиційно виділяється в західній економічній науці.

Характерними рисами виступають:

· економічна замкненість;

· універсальний характер робочої сили;

· низький рівень спеціалізації і продуктивності праці;

· консерватизм;

· визначальна роль природних ресурсів, переважання ручної праці;

· безпосередній зв’язок виробництва і споживання.

Традиційна економічна система має такі основні ознаки:

1. виробництво, розподіл і обмін базуються на звичаях, традиціях, культових обрядах. Релігійні та кастові цінності первинні щодо інших форм економічної діяльності. Саме спадковість і кастовість домінатно визначають економічну роль індивідів.

2. Вироблення продукту для потреб самого виробника в умовах відсутності поділу суспільної праці.

Кожна господарська одиниця спирається на власні виробничі ресурси та виконує всі роботи, починаючи з добування сировини й закінчуючи підготуванням продуктів до споживання, спираючись у своїй діяльності винятково на наявні в її розпорядженні виробничі ресурси. Тобто в таких умовах виробляються тільки ті продукти, в яких люди відчувають дійсну потребу.

Відповідно в традиційній системі переважає універсальна праця. Поділ праці в тій чи іншій мірі присутній лише в середині даного виробничого осередку (насамперед, за статтю та віком). Традиційна економічна система є, перш за все, замкнутою виробничою системою.

3. Економічний суверенітет виробника в традиційній системі не обмежений зовнішніми умовами (ринковим або іншим механізмом). Саме обмеженість виробничих ресурсів (найчастіше природного походження) може виступати чинником, який детермінує дії виробника, не дає змоги вирішити бажані задачі.

Отже, традиційній системі властива суперечність між обмеженістю ресурсів і безмежністю потреб.

. Природною формою багатства виступає натуральний продукт - матеріальні блага, що безпосередньо задовольняють потреби людей (засоби виробництва чи життєві блага), тобто продукти праці не набирають форми товару, вони виробляються для власного споживання.

. Є механічною цілісністю, тобто між виробничими осередками немає економічних взаємозв’язків. Економічний суверенітет виробників має абсолютний характер.

. Початковий етап - засновування господарства на общинній власності. Потім розвивалася приватна власність, яка також використовувалася самим власником або іншими особами.

Тому поєднання засобів виробництва в традиційній економічній системі може бути безпосереднім або опосередкованим., що набирає форми позаекономічного (особистого) чи економічного (наймана праця) примусу до праці.

7. Характерне використання найпростіших видів техніки (мотига, соха, лопата, плуг, граблі, серп і т. ін.) і кустарного інструменту. Продуктивність праці за цих умов була невисокою, додатковий продукт - незначним. Звісно, в цих умовах переважало просте відтворення.

В цілому традиційна система відповідала тому рівню розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, які зумовлюють задоволення незначних за обсягом і примітивних за структурою потреб людей.

Основним джерелом прибутку країн із традиційною економікою є іноземний капітал, який зацікавлений в джерелах сировини та дешевій робочій силі. За рахунок капіталовкладень розвинених країн держава підтримує найбідніші верстви населення, а також розвиває інфраструктуру (транспорт, зв'язок, охорону здоров’я, освіту ін.) [16].

Висновки

економіка монополізм ринковий плановий

Планова економіка (командно-адміністративна) господарювала в колишньому СРСР, деяких країнах Східної Європи та Азії. Характерними рисами цієї системи являється державна власність на всі ресурси, державний монополізм та централізоване планування господарських рішень. Всі підприємства виконують директиви (накази) планових органів у відношенні об’єму виробництва, видів та джерел ресурсів, якості товарів, цін і споживачів. Таким же чином контролюється й кількість робочої сили, яка розподіляється на підприємства за наказом держави. Іншими словами, держава повністю планує всі стадії економічного циклу - виробництво, розподіл, обмін та споживання. Ясно, що через величезні масштаби планування неможливо передбачити всі запити населення, тим паче, що вони постійно змінюються. Тому держава робить акцент на задоволенні основних потреб та планує для цього відповідні товари.

Самостійність суб’єктів економіки (передусім, виробників та найманих робітників) в таких умовах зведена до нуля, пригнічується їх творча ініціатива, не використовуються стимули до ефективної праці. Як підсумок, різко знижується матеріальна та моральна зацікавленість в результатах праці, і, як наслідок, зменшується ефективність всієї економічної системи.

Подібні статті по економіці

Роль грошей в економіці України
За роки незалежності в сфері економіці України відбулося багато реформ. Багатьом з них навіть сьогодні ще важко дати об’єктивну оцінку. Але все ж існують позитивні результати завдяки вміло впровадженим грошово-кредитній, бюджетно-пода ...

Теоретичні засади методики аналізу фінансових інвестицій
Відомо, що основна мета діяльності кожного підприємства полягає у отриманні найбільшого прибутку. В процесі інвестиційної діяльності підприємство повинно так спланувати свою діяльність, щоб при найменшій сумі вкладень отримати найбільш ...