Перехідна економіка - це особливий стан національного господарства, за якого одна економічна система замінюється іншою. Тривалість переходу може бути різною - від декількох років до декількох століть.
Необхідність зміни економічної системи пояснюється накопиченими у країні негативними тенденціями, зокрема:
тривалим централізованим плануванням, що призводить до послаблення господарської ініціативи підприємств;
надмірним монополізмом, що виявляється не в змозі гнучко реагувати на досягнення науково-технічного прогресу та перебудовувати виробництво на виготовлення перспективних товарів;
чорним ринком, що досягає непомірних розмірів;
галузі, які виробляють споживчі товари, починають відігравати досить незначну роль в порівнянні з військово-промисловим комплексом;
майже повною відсутністю приватного бізнесу, що призводить до зникнення підприємництва, котре є однією із рухаючих сил суспільного прогресу;
зниженням конкурентоспроможністі вітчизняної продукції на світовому ринку.
Для перехідної економіки характерні такі специфічні риси:
) наявність у ній перехідних економічних форм, в чому виявляється одночасне співіснування елементів господарювання змінювальної і змінюючої систем, тобто поєднання старого і нового;
) перехідна економіка є історичною, оскільки вона має обмежений характер у часі, тобто визначається в системі координат "від" і "до": від демонтажу командної системи і до початку функціонування змішаної;
) перехідна економіка нестабільна і нестійка. Внутрішньо нестійкий характер її зумовлюється постійним пошуком, апробацією нових економічних форм, які були б динамічнішими та ефективнішими. У ній немає певного стрижня - рівноваги, яка б постійно автоматично генерувала відновлення. Одночасно будь-які економічні відносини досить чітко виявляють свою суперечливість та швидко вичерпують свій діючий потенціал.
4) альтернативний характер розвитку перехідної економіки. Це означає, що її підсумки і результати можуть бути різними. На це впливає і співвідношення соціально-політичних сил, що виступають за підтримку тих чи інших форм, методів ринкових перетворень економіки. Боротьба між ними не гарантує наперед визначеного результату. Виокремлюючи риси перехідної економіки, не слід забувати й про те, як взагалі функціонує економіка, тим паче перехідна. Одна з аксіом економічної теорії визначає, що економічні закони діють у формі тенденції. Це знаходить свій вияв в інерційності економічного розвитку, що ігнорувати в перехідній економіці неприпустимо. Інерційність економічного розвитку об'єктивно призводить до збереження в перехідній економіці старих, відмираючих економічних форм протягом відповідного періоду. Тому виникає об'єктивна необхідність поступової перебудови існуючої системи господарювання, тобто економічного механізму старої системи. Уся сутність інерційності полягає в забезпеченні спадкоємності перехідної економіки із висхідним станом і забезпеченні плавної його трансформації, еволюції в цілісну нову, досконалішу систему. Завдання процесу переходу до ринкових принципів господарювання полягають у:
1) відміненні централізованого планування, коли лібералізація означала усунення тотального втручання держави в економічне життя;
Статистичні ряди розподілу
Статистичні
ряди розподілу є одним з найбільш важливих елементів статистики. Вони є
складовою частиною методу статистичних зведень і угрупувань, але, по суті,
жодне із статистичних досліджень неможливо провести, не представивши спочатк ...
Ринок праці в соціально-економічній системі
Актуальність
роботи полягає в тому, що в сьогоднішній економічній ситуації, яка склалась в
Україні, необхідна розробка ефективних заходів щодо соціального захисту
населення і насамперед його найбідніших верств; формування потреби народ ...