Світовий ринок продовольчих товарів

За даними Всесвітньої Продовольчої Ради ФАО ООН після другої світової війни в міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до зни­ження частки продовольчих товарів у світовому товарообігу від 46% а 1950 р. до 10% в 1990 р. Абсолютний обсяг світової торгівлі продоволь­чими товарами зростає, але темпи його розвитку більш повільні, ніж у групі промислових товарів споживчого призначення. В 1991 р. обсяг світового товарообігу продовольчих товарів становив 949,3 млрд. дол., у тому числі експорт - 454,8, імпорт - 494,5. Світові ціни на продовольчі то­вари мають понижувальну тенденцію в порівнянні з швидким зростанням цін на промислові споживчі товари.

У світовій торгівлі продовольчими товарами в 90-ті роки панівне становище продовжують посідати промислове розвинуті країни.

На частку країн ОЕСР припадає 55% світового товарообігу продо­вольчих товарів при населенні, яке становить 18% від населення планети. Країни, що розвиваються концентрують більше половини світового насе­лення, а частка їх у світовій торгівлі становить 30%. Тільки 15% світового товарообігу продовольчих товарів належить східноєвропейським країнам та СНД.

Кон’юнктура світового ринку продовольчими товарами залежить від ряду факторів національного та міжнародного характеру. Нерів­номірність розвитку та особливості міжнародного поділу праці у вироб­ництві продовольства історично зумовлені;

1) розбіжностями географічного положення території країн, їх агроресурсним потенціалом;

2) кількістю населення;

3) кваліфікацією трудових ресурсів;

4) соціально-економічними факторами виробництва та торгівлі продо­вольчими товарами.

На початку 90-х років у країнах ОЕСР сільськогосподарське вироб­ництво складає 2,5% ВВП, у Латинській Америці - 10%, у Східній Азії -22%, Південній Азії - 33%, в Африці - 34%. Число економічно активного населення, зайнятого в сільському господарстві промислове розвинутих країн становить 6%, в країнах, що розвиваються - 60%. Аграрний харак­тер економіки, низький рівень механізації виробництва, експортна спе­ціалізація на культурах тропічного та субтропічного землеробства зумо­влюють залежність країн, що розвиваються від світового ринку продо­вольства. В більшості цих країн сільськогосподарські товари в загальній структурі товарного експорту коливаються від 50 до 100%. Нестабільність та обмеженість валютних надходжень від експорту тропічних товарів не­гативно впливає на покупну спроможність аграрних країн Африки, Азії, Америки. Висока зовнішня заборгованість ускладнює оплату імпорту продовольства країн третього світу. Відставання темпів зростання вироб­ництва продовольчих товарів /1-2%/ від швидких темпів збільшення насе­лення /3-4%/ загострює продовольчу проблему країн, що розвиваються, де за оцінками експертів ФАО 00Н, 800 млн. чоловік хронічно недоїдають та голодують.

У промислово-розвинутих країнах високо механізовані інтенсивні системи виробництва продовольства забезпечують високі темпи його ро­звитку /2-3%/, які випереджують збільшення темпів зростання населення /1%/, що веде до накопичення експортних ресурсів продовольчих товарів, насичення місцевим продовольчих ринків.

Циклічність агропромислового виробництва відбивається на кон’юнктурі світових цін на продовольчі товари, на прибутках фермерів. В умовах надвиробництва продовольчих товарів наприкінці 80-х на початку 90-х років в’ялий попит на них на внутрішніх ринках веде до пошуків зовнішніх ринків збуту, пожвавлення зовнішньої торгівлі, яка розвивається високими темпами /5-7% в рік/. У випадку накопичення надлишків продовольчих товарів використовують­ся експортні субсидії для стимулювання їх вивозу на світові ринки. Для обмеження доступу імпортних товарів на свої ринки застосовується си­стема протекціонізму - підвищення мита на увіз продукції, введення нетарифних заходів - квотувань увозу, ліцензування, вибіркове оподаткуван­ня, мінімальні імпортні ціни, антидемпінгові та компенсаційні засоби, вве­дення санітарних норм, "добровільне обмеження експорту" країнами по­стачальниками. Субсидіювання експорту часто приводить до зниження цін на світовому ринку, може використовуватись для захоплення сег­ментів товарних ринків у конкурентній боротьбі.

Для зменшення надлишків продовольчих товарів на внутрішніх ринках і підтримування доходів фермерів країни ОЕСР виплачують гро­шові субсидії виробникам за скорочення посівів зерна, зменшення .по­голів'я тварин, вводять квотування виробництва товарів, здійснюють за­купки продукції за гарантованими цінами для державних продовольчих резервів.

Подібні статті по економіці

Роль держави в економіці
Головна мета курсової роботи — розкриття співвідношення між функціонуванням ринку як саморегулюючого механізму і мірою впливу держави та її органів на економічні процеси. Йдеться про одну із найскладніших проблем, яку кожна ...

Регіональна інвестиційна програма як форма державного управління інвестиційною діяльністю у регіоні
Інвестиційна діяльність відіграє важливу роль у регіональному розвитку продуктивних сил. Вихід української економіки з кризи пов'язаний передусім з відтворенням інвестиційного процесу. Державне регулювання інвестиційного процесу спря ...