Розділи економіки

Закон Сея і закон Вальраса.

Головною умовою до­сягнення загальної рівноваги є те, що за відповідного рівня роз­витку техніки вартість визначається у точці між граничною сус­пільною корисністю певної кількості товарів і граничними сус­пільними витратами виробництва цієї кількості. При цьому слід враховувати, з одного боку, опосередкований вплив на граничну суспільну корисність певної кількості всіх інших товарів, а з іншо­го — альтернативні можливості використання застосовуваних у цьому виробництві ресурсів.

У випадку відсутності ціни рівноваги на певному ринку навіть за збалансування попиту і пропозиції це спричинить нерівновагу на інших ринках. Так, із встановленням рівноваги на ринку авто­мобілів нижча ціна (щодо ціни рівноваги) зумовить зростання по­питу на них, а відповідно й зростання виробництва. Але це спри­чинить незбалансованість ринку холоднопрокатного листа, що, у свою чергу, зробить рівновагу на ринку автомобілів тимчасовою.

Головним регулюючим механізмом у теорії загальної рівно­ваги Л.Вальраса (закон Вальраса

) є зміна структури цін рівнова­ги. Цю теорію він побудував у формі системи рівнянь.

Закон Вальраса

— закон, згідно з яким сукупна сума попиту в народному господарстві за вартістю завжди дорівнює сумі пропо­зиції (поняття рівноваги й вартості збігаються).

Теорія загальної ринкової рівноваги Л.Вальраса значною мі­рою збігається з концепцією попиту і пропозиції французького економіста Ж.-Б.Сея (законом Сея

).

Закон Сея

— закон, згідно з яким продавець товару чи послуги отримує за їх реалізацію гроші, купує за них інші товари або послу­ги, тому пропозиція породжує власний попит і в господарстві вони автоматично урівноважуються по всій сукупності реальних товарів і послуг, через те неможливі їхнє надвиробництво і дефіцит.

Ж.-Б.Сей допускав лише часткове надвиробництво через над­лишок деяких товарів і через нестачу інших.

Основним недоліком цього закону є, по-перше, ототожнен­ня простого товарного обміну (де продаж одного товару здійс­нюється для придбання іншого) з товарним обміном, що відбу­вається за допомогою грошей. По-друге, Сей ототожнював ви­робниче споживання з особистим. Слід зазначити, що таку кон­цепцію підтримував Рікардо.

Між законом Сея та законом Вальраса існує принципова від­мінність. У моделі Вальраса товарами і послугами вважаються такі специфічні товари, як гроші й цінні папери. Тому продавець будь-якого товару чи послуги пред'являє попит на інший товар або послугу. Але цей попит може пред'являтися не лише на ре­альні товари і послуги, а й на гроші, цінні папери. Тому загальна сума доходів і витрат, згідно із законом Вальраса, збігаються за умови, що до витрат зараховують і грошові заощадження. Будь-який рівень цих заощаджень знаходить своє вираження у попиті та пропозиції такого товару, як гроші. Але якщо попит зосеред­жується на грошах, то в народному господарстві бракує ефектив­ного попиту (тобто попиту на реальні товари й послуги), що спри­чиняє надвиробництво товарів і послуг.

Головним недоліком концепції Л. Вальраса є те, що це надто абстрактна, гіпотетична модель "ідеального ринку", в якій для того, щоб довести здатність ринкового механізму досягати рівноваги, необ­хідно прийняти попередню умову, що всі процеси ринкового пристосування й наближення до рівноваги здійснюються ще до по­чатку самого виробництва й обміну, а сам обмін відбувається уже за цінами рівноваги. Тому не дивно, що Вальрас не вважав свою сис­тему рівнянь як таку, що цілком відповідає дійсності, а розглядав її як ефективний допоміжний засіб математичного аналізу, висновки якого слід обережно переносити на реальні проблеми.

Прообразом моделі Вальраса, як слушно зазначають західні та вітчизняні науковці, послужила біржа, зокрема дії аукціоніста, який називає попередні ціни, що дає змогу укладати попередні контракти. Аукціоніст також швидко реагує на найменші роз­біжності між попитом і пропозицією. Згодом вальрасівського аук­ціоніста в теоріях неокласиків було замінено умовою про повну інформованість економічних суб'єктів про всі параметри попиту і пропозиції (ціни, якості товарів тощо). Конкретніше надмірна абстрактність і гіпотетичність моделі Вальраса виявляються в то­му, що в ній не існує реального часу (всі акти купівлі-продажу здійснюються впродовж певного часу одного дня, а торгівля ве­деться вже виробленими товарами без урахування тих, що будуть вироблені в майбутньому), відсутня невизначеність (усі учасни­ки достатньо поінформовані про ціни, якість товарів тощо), не­має трансакційних витрат, тобто витрат на ведення переговорів, укладання контрактів, на розробку стандартів, вимірів якості то­варів тощо, вся інформація надається безкоштовно.

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
Сучасний стан світового сільського господарства з огляду на стрімкий розвиток суспільства, підвищення рівня технологій, продуктивності праці, а також різкого демографічного росту в світі вимагає детального дослідження. Світовий перероз ...

Нагромадження капіталу
Актуальність теми: аксіомою політичної економії є твердження про те, що об'єктивні передумови капіталістичного або ринкового, господарювання закладаються в процесі первісного нагромадження капіталу, тобто в період, коли кардинально змі ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2019 рік.