Розділи економіки

Становлення різних форм власності

Перехідний стан до ринкової економіки означає наявність до­статньої для створення конкурентного середовища кількості підпри­ємств різноманітних форм власності; державних, колектив них, змі­шаних, спільних, індивідуальних. Пропорційність між цими всіма формами власності має бути такою, щоб забезпечити функціону­вання ринку, Відносини власності є економічним грунтом системи господарювання. Вони становлять соціальну форму привласнення насамперед засобів виробництва певними суб'єктами економічних відносин.

Економічний лад суспільства засновується на відносинах влас­ності. Вони є соціальною формою привласнення насамперед засо­бів виробництва певними суб'єктами економічних відносин. Влас­ники засобів виробництва не тільки самостійні в своїй діяльності, а й економічно відповідальні за її результати, причому як поточними прибутками, так і своїм майном.

Наскільки важливим є питання про власність, яскраво видно з того, до чого призвели помилкові, догматичні уявлення про сут­ність суспільної власності, на яких грунтувалися в минулому со­ціальні перетворення в Україні, Наприклад, вважалося, що суспіль­на власність виступає у двох основних формах: державній і колгосп­но-кооперативній, причому остання мала поступово вливатись у державну. Це означало, що держава з часом мала стати єдиним реальним суб'єктом привласнення. Зосередивши у своїх руках ре­сурси і продукцію, держава перерозподіляла їх між учасниками суспільного виробництва так, як вважала за потрібне.

Вважалося, що встановлення суспільної власності на засоби ви­робництва, яка на практиці була зведена до державної, відкриває простір для розвитку продуктивних сил. Досить високі темпи зрос­тання промислового виробництва в 30-і роки, повоєнна відбудова народного господарства в порівняно короткі строки немовби під­тверджували справедливість такого уявлення про власність. При цьому намагалися не звертати уваги на те, що засоби забезпечення високих темпів індустріального розвитку не відповідають цивілізо­ваному суспільству. Однак 70-і роки розвіяли ілюзії благополуччя з темпами і якістю економічного зростання.

Одержавлення власності не могло не призвести до відчуження трудящих та їхніх колективів від суспільного надбання і управління ним, до розширення масштабів перерозподільчих процесів в еко­номіці, абсолютизації адміністративних методів господарювання.

На перший погляд, держава виражає інтереси народу, тому і свою власність використовує для задоволення загальнонародних потреб. Проте при нерозвиненій демократії (і політичній, і еконо­мічній) державна форма власності приховує в собі можливість по­яви під вивіскою загальнонародної власності елементів корпора­тивного та індивідуально-егоїстичного привласнення- Від імені самої держави на практиці виступають міністерства, відомства та їхні численні органи, що мають свої власні інтереси, які й прагнуть задовольняти в першу чергу.

Отже, уявлення про те, що суспільна власність має лише одну повнокровну форму реалізації (державну), суперечить загальним законам економічного розвитку. Саме так слід розцінювати здій­снюваний в Україні протягом багатьох десятиліть курс на одержав-лення власності, Необхідність існування різноманітних форм гос­подарювання, а отже, і форм привласнення зумовлена вимогами об'єктивної дійсності,

По-перше, на сьогодні рівень розвитку продуктивних сил і усус­пільнення виробництва в різних секторах народного господарства залишається неоднаковим. Зберігаються стійкі й значні розриви в технічному рівні в різних підприємствах, галузях, регіонах, в умо­вах праці, що дає підстави говорити про технологічну багатоуклад­ність сучасної економіки. Все це не може не зумовити різноманіт­ність форм господарської діяльності, не ускладнювати структуру відносин власності.

По-друге, науково-технічний прогрес супроводжується взає­мозв'язаними процесами концентрації та диференціації. Усуспіль­нення виробництва вітчизняні економісти пов'язували переважно з концентрацією виробництва, а отже, і з усуспільненням привлас­нення. Водночас вони не враховували, що науково-технічний про­грес посилює диференціацію, а також прискорює виникнення но­вих підприємств і виробництв, Це зумовлює перебудову структури виробництва, її ускладнення, появу нових, відносно самостійних ланок; відкриває можливості для дрібного виробництва та індивіду­альної трудової діяльності, що не може не урізноманітнювати як суб'єктів, так і форми власності, Досвід розвинених країн підтвер­джує, що науково-технічний прогрес не лише не виключає різно­манітності форм господарювання, а, навпаки, залежить від такої різноманітності. Отже, різноманітність форм привласнення і гос­подарювання — властивість не лише сьогоднішнього, а й завтраш­нього дня.

Перейти на страницу: 1 2 3 4 5

Подібні статті по економіці

Малий бізнес - основа розвитку економіки в ринкових умовах
Значення малого бізнесу в розвитку економіки є досить значним. Особливо це стосується України, оскільки за умов слабкого росту виробництва, населення мусить вдаватися до самоорганізації своєї зайнятості. А відкриття власної справи - єдиний вихід в от ...

Проблеми розвитку сучасного сільськогосподарського виробництва
Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2024 рік.