Одним з елементів соціального захисту населення при планово-ринковій економіці є правове регулювання найманої праці, що здійснюється шляхом законодавчого встановлення мінімального рівня заробітної плати, пенсій, порядку здійснення колективних договорів стосовно умов праці, оплата робочої сили, соціального страхування, відпусток і т.д.
При встановленні мінімального рівня заробітної плати в документах МОП рекомендується враховувати потреби працівників і їхніх родин, вартість житла, соціальні пільги, рівень інфляції, а також показники, що впливають на рівень зайнятості.
За базу мінімального рівня заробітної плати приймають набір основних товарів і послуг, що задовольняють основні фізіологічні і соціальні нестатки окремої чи людини типових родин різного типу (з однією дитиною, двома й ін.). До цього набору в різних країнах включають неоднакові компоненти. У США, наприклад, у нього входить оплата найманого житла, близько 20 видів м'ясопродуктів, покупки 1 раз у п'ять років старого автомобіля й ін.
Розмір мінімальної заробітної плати в розвитих країнах Заходу складає від 30 до 50% розміру середньої заробітної плати. У США цей показник сьогодні складає 4.5 дол. у годину. Окремий мінімум установлюється для молоді.
Найбільш загальними критеріями бідності є безробіття й інфляція, рівень яких характеризують ступінь бідності. Сумарна величина цих показників у США називається “індексом убогості”. Так, якщо індекс безробіття складає 2%, а індекс інфляції - 1000%, те “індекс убогості” - 1002%.
Основним критерієм бідності є рівень доходів, що приходиться на одну людину. Загальним критерієм бідності є структура споживання родин, наприклад, частка витрат на їжу. У США, наприклад, до числа бідних наприкінці 80-х років відносилися ті родини, що витрачали на споживання третю частину сімейного бюджету. У Росії в 1992 році витрати на їжу в доходах більшості родин складали близько 75%. В Україні ситуація ще більш несприятлива.
Загальний рівень бідності в тій чи інший державі визначається показником частки числа бідних людей у загальній чисельності населення від 15 років і більше. Сама бідність виміряється за допомогою прожиткового мінімуму, що існує у виді життєвого (чи фізіологічного) мінімуму і соціального мінімуму. Перший показує задоволення тільки головних фізіологічних потреб і основних послуг. Другий, крім цього, включає мінімальні духовні і соціальні запити.
Для визначення абсолютного рівня прожиткового мінімуму найбільш точним є метод споживчого кошика. Так, у Болгарії до складу такого кошика на родину з двох чоловік уключалися 552 позиції, із трьох - 639, а з чотирьох - 652. споживчий кошик складається з 149 позицій по продовольчих товарах (чи 23-27% загальної кількості позицій названих трьох типів родин) з таким розрахунком, щоб структура їжі забезпечувала добову калорійність для працюючих у кількості 2822 кал, для пенсіонерів - 2026 і для дітей - 2123. У 1988 р. рівень прожиткового мінімуму стосовно середнього доходу в цій країні склав 69%.
В Угорщині в 1991 р. середньомісячний прожитковий мінімум міської родини з чотирьох чоловік склав 32.6 тис форинтів (чи приблизно 400 дол.).
У Білорусії і республіках Прибалтики для розрахунку прожиткового мінімуму береться показник соціального прожиткового мінімуму, у Росії, Казахстану - фізіологічного. З 1 квітня 1992 р. у Білорусії введений показник средніх мінімальних споживчих бюджетів, що забезпечували б норму калорійності для працездатних чоловіків у сумі 3050 ккал. і 2525 ккал. для працездатних жінок.
Критика постіндустріального суспільства
Актуальність вибраної теми полягає в тому, що сучасна теорія
постіндустріального суспільства має певні визначні характеристики, не всі з
яких є позитивними в контексті подальших перспектив її розвитку. Огляд деяких
критичних думок дозв ...
Системи та методи мотивації трудової діяльності на підприємствах
Необхідною
умовою існування й розвитку суспільства є праця, як доцільна діяльність людей,
що спрямована на задоволення їхніх життєвих потреб. Однією з складових праці є
її мотивування на рівні агентів (учасників) трудових відносин. Сис ...