Глобалізація як об’єктивна тенденція економічного і соціального розвитку

Сьогодні перед суспільством стоять якісно нові завдання. Слід на­самперед визначити основні постулати, так би мовити кредо су­часної глобалістики. З точки зору вчених основними з них є такі:

— світ і світове людство є єдиним глобальним організмом;

— глобалізація світу — це об'єктивне історичне явище і про­цес, на який можна впливати і керувати об'єднаними, солідарни­ми зусиллями людства;

— глобалізація несе в собі нові небачені можливості для роз­витку людства і нові небачені загрози його існуванню;

—людство повинно солідаризуватись і об'єднатись перед явищем глобальних загроз і для вирішення глобальних проблем;

— глобальну кризу людства можна перебороти;

— глобальну катастрофу людства ще можна відвернути;

— глобальні проблеми — це не лише невирішені завдання, а й великі загрози всьому людству;

— глобальні інтереси треба ставити вище національних;

— глобальна інтеграція — це закономірність розвитку людства;

— сучасна людина, як найвища соціальна цінність, набула глобального характеру і стала в центрі процесів глобалізації;

— в майбутньому людство навчиться попереджувати виник­нення глобальних проблем;

— в основу інтегрованих системних розвитку глобалістики може бути покладена концепція ноосфери В. Вернадського.

Говорячи про історичний характер глобальних проблем, гло­балізацію сучасних загроз, конфліктів і криз багато дослідників пов'язують їх з поступовим розвитком суспільства. Вони підкре­слюють зміну характеру криз і конфліктів у процесі розвитку.

Після виникнення на початку 70-х років глобалістики як науки пройшло порівняно мало часу. До числа її перших досягнень вар­то віднести систематизацію глобальних проблем,

хоч проведе­на вона в основному на емпіричній, а не на теоретичній основі. Теоретичні основи глобалістики розроблені ще вкрай слабо, що можна пояснити затягненим «внутріутробним» розвитком глоба­лістики, хиткістю її теоретичного фундаменту, недосконалістю методологічного і термінологічного апарату. Пройшло майже 7 років з моменту публікації цього твердження. Становище змі­нилося мало. Тому, починаючи з 1999 року, досить важливим за­вданням глобалістики вчені вважали розробку наукового апарату, в тому числі наукового глосарію глобалістики і глобалізації та біб­ліографії. В 2000 році в Міжнародному інституті глобалістики впер­ше був створений і опублікований науковий глосарій глобалістики і наукова бібліографія глобалістики, що, безумовно, дало по­штовх розробці теорії і методології глобалістики. Це видання вийшло українською, російською і англійською мовами, в тому числі бібліографія мовами оригіналів.

Необхідність подальшої еволюційної зміни глобалі­стики в XXI столітті стала очевидною. Концептуальна база гло­балістики, яка склалась до початку XXI століття, показує, що прогрес є дуже значним і це дає можливість нарощувати зусилля. Є ціла низка знакових наукових робіт, які дозволяють говорити про позитивну еволюцію глобалістики. До 1995 року мова йшла лише про становлення глобалістики як нау­ки, про визначення її сутності, сьогодні ж перед глобалістикою стоять нові завдання і надзавдання.

В останній третині XX століття глобалістика носила, в основ­ному, екологічний характер. І трактувалась обмежено, як вчення про глобальні проблеми сучасності.

При систематизації гло­бальних проблем брали до уваги, перш за все, природ­ні глобальні проблеми. Глобальні проблеми розглядались розріз­нено, кожна зокрема, поза їх взаємозв'язком і взаємовпливом у динаміці світового розвитку. Тому одне із головних завдань, яке вчені поставили перед собою в 1995 році, відкриваючи цикл дослі­джень з глобалістики в системі НАН України (Інститут світової економіки і міжнародних відносин) — це реалізація системного комплексного підходу в глобалістиці

і дослідження глобальних проблем в динаміці світового розвитку, тобто в процесі глобальних трансформацій і глобалізації розвитку. Над­завдання, яке вчені поставили перед собою при розробці проблем глобалістики, полягало в тому, щоб доводити результат дослі­джень до пошуку глобальних, регіональних, міжнародних і наці­ональних стратегічних рішень і стратегій вирішення глобальних проблем. Ще одна методологічна особливість цього підходу полягала в тому, що на перше місце було поставлено не «природні» глобальні проблеми, а антропогенні, тобто такі, що виникли в ре­зультаті розвитку світового суспільства, такі проблеми, які від сьогодні і, очевидно, назавжди відіграватимуть провідну роль. Йдеться також про прямий і зворотний зв'язок з ноосферою.

Прогрес у теорії глобалістики, досягнутий за період 80—90-х років, дозволяє по-новому підійти до розкриття сутності гло­бальних проблем і, найперше, до визначення питання про те, які проблеми об'єктивно є глобальними і в чому полягає їх специфі­чний зміст. Дослідники дійшли ви­сновку, що «глобальність» будь-якої системи слід розуміти не в кількісному, а в якісному вимірах. Система є глобальною тоді, коли відсутня реальна система більш високого таксономічного рівня. «Глобальність будь-якої проблеми визначається не стільки її роллю в житті тієї частини населення, яка реально від неї пост­раждала, скільки значенням цієї проблеми для долі всіх народів планети».

Подібні статті по економіці

Оцінка економічної безпеки підприємства ВАТ Південьзахідшляхбуд
Прогрес у розвитку інформаційних технологій стимулював розвиток всіх сфер бізнес-відносин, де підприємницька діяльність все більше почала розвиватися в бік конкурентоспроможних взаємин. Це, у свою чергу, призвело до необхідності перег ...

Системи інвестицій поняття, структура, принципи функціонування
Процес розвитку ринкових відносин зумовлює необхідність подальшого дослідження організаційно-економічних умов здійснення інвестиційної діяльності, формування і використання інвестиційного потенціалу та удосконалення методів забезпеченн ...