Сучасні теорії глобалістики

Визнаючи висновок про існування планетарних меж еконо­мічного зростання, представники цієї школи (Л. Браун) заявили про неефективність і недорозвиненість традиційного людсь­кого суспільства як причину і наслідок надмірного демографіч­ного зростання. Критичний поріг сталого зростання світового сус­пільства вже пройдений, тому що людство споживає значно більше ресурсів, ніж дозволяють закони стабільного функціонування гло­бальних екосистем. Необхідно, як вважають прибічники цієї тео­рії, зупинити глобальний демографічний вибух в країнах, що роз­виваються, і піддати критиці концепції економічного зростання західного типу.

Дещо однобічний екологічний ухил цього напряму призводить до його відомої обмеженості. Разом із тим приваблює запропонована поступовість, поетапність, еволюційність змін. Вищою метою про­грами сталого розвитку її ініціатори бачать у пошуках нових шляхів, які б забезпечили прогрес людства не тільки в елітарних регіонах і в короткі періоди (цикли), а на всьому глобальному просторі і на довгу перспективу. Ця школа глобалістики може вважатись передвісницею еколого-економічної школи, яка виникла вже в 90-ті роки і яка прагне довести можливість поєднання екологічних і економічних інтересів у процесах глобального розвитку. Цей напрям є актуальним і сьогодні. Ми підтримуємо його в наших дослідженнях.

Школа універсального еволюціонізму

в глобалістиці розвива­ється під керівництвом академіка Н. Мойсеева на базі ноосферного вчення В.Вернадського.

Піддаються критиці доповіді Римському клубу за їх розумін­ня пасивної ролі природи і її пасивної реакції на результати діяльності людства. Глобальну природу слід розглядати як самооргані­зовану систему, реакція якої хоч і непрогнозована через величезну кількість критичних порогових факторів, але неминуча в довго­строковому плані. Ініціатори концепції закликають враховувати зворотну реакцію біосфери на процеси глобального розвитку.

Ця школа є антагоністичною щодо концепції сталого розвит­ку, вважаючи останню «опаснейшим заблуждением современности», а розмови про сталий розвиток нагадують глобалістам-еволюціоністам поведінку страуса, що ховає голову в пісок.

Сумісний розвиток глобального людського суспільства і біо­сфери може бути цілеспрямованим, взаємоузгодженим і ефектив­ним. У результаті конструктивної коеволюції може бути сформо­вана ноосфера, ноосферна економіка і ноосферна цивілізація, яка відкриває шлях до якісно нового розвитку. Цю школу називають ще школою глобальної екології.

Вона запропонувала

теорію глобальних рішень і компромісів. Ця школа розробила і запро­понувала моделі глобальних наслідків ядерної війни, «ядерної зброї» і «ядерної зими», а також соціологію глобального комп­ромісу. Доведена можливість світових угод кооперативного типу, що об'єднують зусилля і ресурси суверенних держав для вирі­шення планетарних завдань. Запропонована концепція «Глобаль­них інститутів згоди», які можуть добиватись стабільних і ефек­тивних компромісів. Ми вважаємо, що положення школи універ­сального еволюціонізму органічно ввійдуть в парадигми глобаліс­тики ноосфери.

Школа мітозу біосфер, з

точки зору вчених, не має прямого відношення до глобалістики. Але її вважають важливою при пе­реході до практичної діяльності по раціоналізації взаємодії світо­вого людства з навколишнім середовищем. Неурядовий міжнаро­дний Інститут екотехніки (М.Нельсон), що представляє цю школу, з 1976 р. проводить конференції у Франції. Генезис пара­дигми Інституту екотехніки обумовлений практичними потреба­ми космонавтики в створенні штучних біосфер малого масштабу із заданими якостями. Ідея в тому, щоб досягнуті результати ви­користовувати для покращання земної біосфери і для формуван­ня ноосфери. Суть ноосфери в гармонічному синтезі біосфери і техносфери. Під техносферою розуміють «глобатех» — тип нової культури, що має ареалом розповсюдження весь планетарний ри­нок. Факт експансії «глобатеху» в Космос означає, що повна еко­логічна рівновага можлива лише при виході за межі земної біо­сфери в Космос. На цій підставі ноосфера перетворюється на важливий фактор еволюції Всесвіту.

Школа контрольованого глобального розвитку Д. Гвішиані

почала реалізацію програми «Моделювання глобального розвит­ку» з метою створення системи моделей альтернативного гло­бального розвитку і рекомендацій по вибору оптимальних управ­ляючих стратегій. При цьому значна увага надавалась соціальним проблемам. Пропонується розвивати глобалістику з позицій загальносоціологічної теорії і методології. Перехід до інформацій­ного суспільства розглядається як магістральний шлях вирішення глобальних проблем. З позицій сьогодення запропонований авто­рами класовий підхід до глобалістики здається наївним, як і його «радянська суб'єктність» глобалістики.

Подібні статті по економіці

Спеціальні економічні зони та їх роль в залученні іноземних інвестицій
Спеціальні економічні зони у країнах з перехідною економікою мають сприяти швидшому становленню ринкових механізмів в окремих регіонах. І в даній роботі ставиться за мету не лише довести наскільки вільні економічні зони (ВЕЗ) є ефек ...

Основні стадії науково-дослідного процесу
Наукове дослідження - це цілеспрямований процес виробництва нових знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі, для використання їх у практичній діяльності людей. Методологія наукових досліджень у природознавчих, технічни ...