Розділи економіки

Критерії визначення основних елементів міжнародної економічної системи

Основні соціально-економічні підсистеми сучасного світового господарства визначають за такими критеріями, як 1) рівень і ха­рактер розвитку продуктивних сил у взаємозв'язку їх з організа­ційно-економічними відносинами, тобто зі ступенем розвитку рин­ку всередині тієї чи іншої країни; 2) специфіка багатоукладності економіки; 3) особливості державного регулювання господарсько­го життя (співвідношення позаекономічних та економічних форм і методів регулювання, роль держави в цьому процесі). Для того щоб віднести конкретну країну (або групу країн) до певної соціально-економічної підсистеми, потрібна наявність усіх трьох згаданих кри­теріїв.

Перший критерій — рівень і характер розвитку продуктивних сил у взаємозв'язку з організаційно-економічними відносинами — стосується структури виробництва, характеру чинників економіч­ного зростання і, зрештою, ступеня задоволення різноманітних потреб людей. Він визначає можливості окремих країн у міждер­жавних економічних зв'язках, у міжнародній спеціалізації. Напри­клад, відчутна різниця в рівнях розвитку продуктивних сил окре­мих країн зумовлює різні можливості їх щодо міжнародної спеціа­лізації, особливо в галузях обробної промисловості. Однак поділ праці між ними є однією з основ господарської взаємодії, встанов­лення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн з ме­тою виробництва певної кінцевої продукції.

Наприклад, у той час, коли країни розвиненої ринкової еконо­міки запроваджують інформаційні технології в матеріальному та нематеріальному виробництві, створюють мережі банків даних, розширюють обмін інформацією тощо, решта країн відчуває дефі­цит ресурсів розвитку, не підготовлена до вирішення проблем ком­плексної модернізації. Це, безумовно, утруднює стикування еконо­мічних структур різних країн.

Головним каналом міжнародних зв'язків стають комп'ютерні системи. Так, у США лише 5 відсотків із щорічних 1,3 трлн оди­ниць документів зберігаються на папері. За такої ситуації Україна, наприклад, зі своєю паперовою архаїкою виявляється неспромож­ною нагромадити і використати необхідну інформацію. Інформа­ційно-комп'ютерна технологія є основою сучасних продуктивних сил. Внаслідок цього змінюються як характер виробничого проце­су, так і галузева структура економіки.

У різних підсистемах провідна роль належить різним галузям, що зумовлює технічну диференціацію підсистем і, як наслідок, їхню соціально-економічну диференціацію. Структурні зрушення і між­галузеве переливання робочої сили є самостійними факторами зрос­тання ефективності виробництва, особливо в промисловості. У краї­нах з розвиненою ринковою економікою протягом останніх 10— 15 років чітко виявляється тенденція до скорочення зайнятості в традиційних галузях з високим рівнем трудоємності виробництва (харчова, текстильна, швейна тощо), а також в капіталоємних галу­зях (металургія). Однак паралельно зайнятість зростає в наукоємних галузях, які визначають сьогодні науково-технічний прогрес і темпи зростання ефективності виробництва (приладобудування, електротехніка тощо). Ця тенденція зумовлює відповідний підхід країн розвиненої ринкової економіки до міжнародної спеціалізації передусім у відносинах між собою.

У сфері організаційно-економічних відносин мають місце як прямий взаємозв'язок між країнами різних підсистем у формі обмі­ну товарами та послугами, виробничої кооперації тощо, так і не­прямий взаємовплив — демонстраційний ефект господарюван­ня. Своєрідні імпульси розвитку виходять, як правило, з країн розвиненої економіки. Між країнами різних підсистем залишає­ться суттєвий розрив у головних показниках розвитку, започат­кований диференціацією їхніх внутрішніх організаційно-еконо­мічних відносин. Цей розрив більш-менш точно віддзеркалюється в двох агрегатних показниках — валовому внутрішньому про­дукті на душу населення та особистому споживанні на душу насе­лення.

Розглянемо другий критерій визначення соціально-економічних підсистем — специфіку багатоукладності економіки.

Країнам розвиненої ринкової економіки властива технологічна і соціально-економічна багатоукладність. Проте в різноманітних формах високоорганізованого ринкового господарства на основі розвитку приватної та суспільної власності, індивідуальних свобод та правових інститутів функціонують досить налагоджені механіз­ми саморозвитку; господарство високоінтегроване. У країнах рин­кової економіки, що розвиваються, специфіка багатоукладності полягає у переважанні нетоварних форм господарювання і є ха­рактерною рисою виробничих відносин у цих країнах, причому частка нетоварних, традиційних форм господарювання в народно­му господарстві цих країн неоднакова. Досить суттєво відрізняєть­ся вона, наприклад, у країнах Центральної Африки та Південно-Східної Азії. Сучасні товарні форми також диференційовані за рів­нем свого розвитку як усередині тієї чи іншої країни, так і в різних країнах (наприклад, дрібнотоварний уклад у Бразилії та в Буркіна-Фасо).

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Проблеми регіонального розвитку і розміщення житлово-комунального господарства Донецького економічного району
Актуальність теми дослідження курсової роботи полягає у тому, що житлово-комунальне господарство є однією з найважливіших та пріоритетних сфер господарського комплексу України, яка забезпечує його життєдіяльність та значно впливає на ...

Розрахунок техніко-економічних показників стержневого відділення ливарного цеху сталевого лиття масою від 700 до 14000 кг
Значення ливарного виробництва в промисловості надзвичайно велике: майже всі машини та прилади мають литі деталі. Немає такої галузі машинобудування, приладобудування, будівництва, де не застосовували б виливки. Лиття є одним з най ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2024 рік.