Враховуючи все наведене вище, нами зроблено висновок, що надання житлово-комунальних послуг у Донецькому регіоні на цей час характеризується низьким рівнем економічної і соціальної ефективності, що обумовлене двома основними взаємопов’язаними причинами: важким фінансовим станом, збитковістю підприємств ЖКГ та низькою якістю послуг, що надаються ними.
З одного боку, значний знос основних виробничих фондів, використання відсталих технологій і експлуатація застарілих мереж призводить до неефективного використання ресурсів та значних обсягів їх втрат і, відповідно, обумовлює високу енерго- і матеріаломісткість виробництва та надання послуг. При цьому тарифоутворення, що будується на витратному принципі, не стимулює комунальні підприємства до реалізації енерго- і ресурсоощадних заходів відповідних інвестиційних та інноваційних проектів і програм, залишаючи якість комунальних послуг украй низькою, а їх вартість високою (внутрішні чинники збитковості). Внаслідок цього фактично переважна більшість комунальних послуг надається не в повному обсязі або з порушенням регламентованих параметрів, характеризується низькою якістю і високим рівнем собівартості.
З іншого боку, - недосконалість нормативно-правового забезпечення процесів тарифорегулювання на комунальні послуги, зокрема в частині довготривалості, громіздкості процедур встановлення, узгодження та затвердження тарифів, що не дозволяє мобільно реагувати на чергові кон’юнктурні зміни разом із низькою платіжною дисципліною і, відповідно, значними обсягами дебіторської і кредиторської заборгованості за спожиті послуги й ресурси, негативно відбивається на результатах фінансово-господарської діяльності комунальних підприємств та виступає визначальними чинниками збитковості їх фінансово-господарської діяльності (зовнішні чинники збитковості).
Отже, об’єктивно складається ситуація, коли рівень затверджених тарифів на послуги підприємства не дозволяє в повній мірі забезпечити фінансування витрат на їх виробництво. Дисбаланс між діючими затвердженими тарифами і економічно обґрунтованими витратами комунальних підприємств, а відповідно і фактичною собівартістю послуг, що надаються ними, негативно впливатиме на результати фінансово-господарської діяльності та додатково створюватиме перешкоди для стабілізації виробництва, сприятиме збільшенню збитковості підприємств сфери життєзабезпечення, призводить до гострої нестачі власних обігових коштів і, відповідно, до зростання кредиторської заборгованості господарюючих суб’єктів сфери перед постачальниками ресурсів, що обумовлює необхідність використання кредитів банків на реконструкцію мереж водопостачання і водовідведення, тепломереж, а також для розрахунків з контрагентами (перш за все, для покриття накопиченої комунальними підприємствами внаслідок недостатності коштів кредиторської заборгованості за енергоресурси та покупні матеріали і послуги).
Кумулятивна дія зазначених чинників збитковості зрештою призводить до зниження конкурентоспроможності вітчизняних комунальних підприємств, погіршення якості послуг, що надаються ними, виступаючи перешкодами для їх ефективного функціонування, а також створюючи передумови збитковості підприємств ЖКГ та посилюючи негативні тенденції погіршення їх фінансового стану, що в цілому обумовлює інвестиційну непривабливість сфери життєзабезпечення в сучасних умовах господарювання.
Необхідно визнати, що збільшення тарифів на житлово-комунальні послуги збільшує навантаження на бюджет, призводить до зростання заборгованості населення і відділів субсидій. Проте, якщо не підвищувати тарифи, комунальні підприємства будуть схильні загрозі подальшого погіршення фінансового стану і, нарешті, стагнації, оскільки в умовах відсутності бюджетного фінансування на покриття збитків з різниці в тарифах на комунальні послуги це єдина можливість забезпечити беззбитковість функціонування та поліпшення результатів фінансово-господарської діяльності підприємств сфери життєзабезпечення. Більш того, в Україні існує така проблема, як відсутність технологічної підготовки, що підкріплює прагнення держави добитися практичного вирішення проблеми повної компенсації вартості спожитих населенням послуг. Відсутність приладів обліку у більшості споживачів серед населення примушує використовувати в розрахунках норми споживання. Це, у свою чергу, не стимулює до скорочення водоспоживання при підвищенні тарифів, а при їх незмінному рівні призводе до додаткових втрат підприємств. Отже, одним з резервів скорочення збитковості комунальних підприємств слід зазначити необхідність активізації роботи з установлення приладів обліку водоспоживання.
Розрахунки чеками
Чек — грошовий
документ встановленої форми, що містить беззаперечне письмове розпорядження
власника рахунка (клієнта) банкові, який обслуговує його, сплатити певну суму
грошей пред'явникові чека або іншій вказаній у чеку особі. Чек є інстр ...
Стратегія економічної безпеки України
Вважаючи об´єктом стратегії соціально-економічну систему в цілому, а суб´єктом - державу як
виразника інтересів суспільства, фундаментальним критерієм ефективності
державної стратегії можна визнати національну безпеку, яка с ...