Розділи економіки

Аналіз промисловості Одеської області

Одеська область - високорозвинутий індустріальний регіон держави, промисловість якої грає значну роль в структурі народногосподарського комплексу України. На її території розташовані підприємства машинобудування і металообробки, хімічної і нафтохімічної, харчової і легкої промисловості та інших галузей.

Промисловий потенціал регіону визначається:

v динамікою виробництва промислової продукції;

v обсягами реалізованої продукції;

v наявністю трудових ресурсів та рівнем їх зайнятості на ринку праці (рівень безробіття);

v рівнем розвитку наукоємних інвестиційно-спроможних галузей і підприємств, які впроваджують інновації.

Особливе місце належить машинобудівному комплексу, у складі якого налічується до 100 промислових підприємств, 10 з них включені до переліку підприємств стратегічного значення (акціонерні товариства «Одескабель», з випуску ковальсько-пресових автоматів «Пресмаш», «Одессільмаш», «Завод прецизійних верстатів «Мірон» та інші). Багато машинобудівних підприємств, галузевих інститутів області володіють технологіями, які не мають аналогів в Україні та в країнах СНД.

В машинобудівному виробництві найбільш розвинута верстатобудівна галузь. Вона представлена 13 підприємствами з виробництва металорізальних верстатів та ковальсько-пресового устаткування, оснастки для верстатів та їх ремонту. Судноремонтний завод «Україна» співпрацює з підприємствами Болгарії, судновласниками Сирії, Греції, Німеччини.

Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропі, солях озер і лиманів), частково використовує привізну. Найбільші підприємства - Одеський суперфосфатний, Одеський хіміко-фармацевтичний та фарбовий заводи. Підприємствами хімічної та нафтохімічної промисловості виробляються мінеральні добрива (м. Южне), лакофарбові вироби (м. Одеса), продукція побутової хімії та пластмасових виробів (м. Одеса), гумо-технічні вироби (м. Одеса), виробництво фармацевтичних виробів і препаратів (м. Одеса).

Одним з найбільших хімічних підприємств регіону є Одеський припортовий завод, що приймає, виробляє та зберігає аміак та карбамід. Підприємство є другим виробником аміаку в Україні. 50% експорту вітчизняного аміаку й 20% карбаміду припадає на виробництво заводу. Завод є також лідером з виробництва азотних добрив.

Серед підприємств промисловості будматеріалів провідну роль відіграють підприємства з виробництва цегли, цементу, природних стінових матеріалів, залізобетонних виробів і конструкцій. Ці виробництва базуються на місцевих сировинних ресурсах. Серед них виділяються ЗАТ «Одеський цементний завод», ЗАТ «Пік» і ВАТ «Олексіївське заводоуправління будматерiалів» (стінові вапнякові блоки), ВАТ «Білгород-Дністровський експериментальний завод ніздрюватих бетонів і виробів», ВАТ «Одеський керамзитний завод», ВАТ «Іллічівський завод залізобетонних конструкцій», ВАТ «Арцизький завод залізобетонних виробів» та інші. Целюлозно-паперова і деревообробна промисловість зосереджена в Ізмаїлі.

У легкій промисловості пріоритетним напрямком є задоволення потреб внутрішнього ринку з виробництва готового одягу, хутра та взуття. Виділяється текстильна галузь. Це Одеська конопле-джутова фабрика. В Одесі працюють вовняні, трикотажні, взуттєві фабрики.

Провідне місце в структурі товарної продукції займає харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, що ґрунтується на місцевій сировині. У складі галузі переважають виробництво жирів, цукру, хлібобулочних виробів, круп та борошна, какао, шоколаду, шоколадних та цукристих кондвиробів, риби, промислова переробка овочів та фруктів, м’ясна та молочна промисловість, виробництво алкогольних напоїв, вин, пива, мінеральних вод та прохолодних напоїв. Широко розвинуті консервна, молочна, ефіроолійна, рибна, тютюнова галузі. М’ясна галузь представлена м’ясокомбінатами в Одесі та Ізмаїлі.

Частка реалізованої продукції, січень-листопад 2011 року

Організаційні та економічні проблеми промисловості:

неефективна структура промислового виробництва, яка не відповідає структурі виробничих потужностей;

відсутність міжгалузевої збалансованості виробництва на основі закінченого технологічного циклу;

незадовільний рівень інноваційної діяльності на більшості підприємств: низький (порівняно з потенційними можливостями) рівень впровадження науково-технічних розробок у виробництво та випуск інноваційної продукції;

недостатній рівень завантаження виробничих потужностей підприємств різних галузей, а також надмірність існуючих виробничих потужностей з огляду на реальні потреби внутрішнього і зовнішнього ринку;

високий рівень зносу основних фондів (моральний та фізичний) в більшості галузей промисловості, значне відставання стану основних фондів від технологічного рівня розвинених країн;

нераціональне використання окремими промисловими підприємствами земельних ресурсів;

невикористання можливостей кооперації промислових підприємств області;

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Планування собівартості продукції в умовах підприємництва
У сучасній, швидко змінній, обстановці переходу до ринку управлінню підприємства необхідно постійно проводити аналіз діяльності фірми для ухвалення управлінських рішень. Для аналізу і ухвалення рішень необхідна початкова інформація, та ...

Національні форми залучення економіки до глобальних економічних процесів
В даній роботі розглянуте поняття глобалізації та глобальних економічних процесів, їх сутність та формування протягом 20 сторіччя. Важливо приділити увагу категоріально-понятійним значенням: що таке глобалізація. Глобалізація економічних процесів ро ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2021 рік.