В сучасних умовах для ефективного функціонування підприємство розглядається як відкрита соціально-економічна система, яка являє собою відокремлену в результаті суспільного поділу праці частину виробничого чи господарського процесу, здатну самостійно або у взаємодії з іншими системами задовольнити ті чи інші потреби потенційну споживачів за допомогою вироблення цією системою товарів чи послуг, також важливе керування не тільки внутрішніх, але і зовнішніх, стосовно підприємства факторів . Одним з найважливішим елементом зовнішнього середовища є держава та її кризовий стан. Економіка країни відчула вплив фінансової мирової кризи.
Системна криза економіки в цілому, природно, позначається на стані окремого підприємства. Ступінь впливу зовнішньої кризи на економіку підприємства значною мірою залежить від :
- форми власності (державна, колективна, приватна);
- форми господарювання (акціонерне товариство, спільне підприємство, кооператив);
сфери його діяльності (виробнича, комерційна, страхування, консалтингова);
внутрішнього організаційно-економічного стану (виробничого, організаційного і соціального потенціалу, професіоналізму управління, рівня мотивації продуктивної та творчої праці).
Підприємство може успішно протидіяти зовнішнім кризовим явищам (факторам) або, навпаки, реагувати на них вбік посилення негативних тенденцій у власному соціально-економічному розвитку.
Причини виникнення кризи (кризових ситуацій) в діяльності підприємства можуть бути зовнішніми (екзогенними) і внутрішніми (ендогенними): перші пов'язані з тенденцією і стратегією макроекономічного і соціального розвитку, політичною ситуацією в країні, а другі - з особливостями функціонування та розвитку організаційно-економічного механізму підприємства в ринкових умовах господарювання.
Основними зовнішніми (екзогенними) факторами економічної (фінансової) кризи на підприємствах можуть бути:
- спад кон'юнктури в економіці в цілому;
- значний рівень інфляції;
неефективна система державного регулювання суспільного виробництва;
зменшення купівельної спроможності населення;
нестабільність господарського і податкового законодавства;
нестабільність фінансового, фондового і валютного ринків;
посилення конкуренції в галузі та криза окремих галузей;
посилення монополізму на ринку;
політична нестабільність в країні, що визначає рівень ефективності зовнішньоекономічних відносин [2].
Враховуючи інтереси підприємства як суб’єкта мікроекономічної системи і держави в цілому, запропоновано розглядати кризовий стан підприємства як об’єкт управління
Подолання кризи дає новий поштовх розвитку підприємства, сприяє переходу на принципово новий рівень організації та управління за короткий час, тобто у разі вдалого подолання кризи значно підвищується ефективність менеджменту на підприємстві, повільний еволюційний розвиток підприємства змінюється різким революційним стрибком [3].
Кризові явища надзвичайно багатогранні, що обумовлює доцільність їх класифікації за такими ознаками: проблематика (сутність протиріч), масштаб кризи, причини (джерела генерування), характер та наслідки кризи, ступінь тяжкості, період проходження, зовнішній прояв, закономірність виникнення, стан течії, наявність зацікавленості у виникненні, взаємопов'язаність виникнення (рис. 1.1).
Монопольна та конкурентна рівновага, цінова еластичність попиту
Сучасна
ринкова економіка являє собою складний організм , що складається з величезної
кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних
структур , які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових ...
Планування діяльності промислового підприємства
Будь-яке
суспільство для забезпечення нормального рівня своєї життєдіяльності здійснює
безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації,
які спільно виконують ту чи ту місію і діють на засаді певних правил і ...