Методи державного регулювання кількості грошей в обігу

В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк України. Окрім нього, в здійсненні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки - Міністерство фінансів України, безпосередньо уряд України, Верховна Рада України. Органи виконавчої і законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які служать орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (об'єм ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний і торговий баланси, рівень зайнятості і ін.). Верховна Рада регулярно заслуховує доповідь Розділу НБУ і отримує інформацію банку про полягання грошово-кредитного ринку в Україні.

Проте вирішальна роль в розробці і реалізації монетарної політики належить Національному банку України, оскільки він несе персональну відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України, Рада НБУ самостійно розробляє основні основи грошово-кредитної політики і здійснює контроль за її проведенням. Грошово-кредитна політика покликана стимулювати ділову активність в умовах депресії, збільшувати ступінь економічного зростання при формуванні ринкової кон'юнктури, хоча реальне досягнення це є справою вельми складним.

В процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ активно використовує наступні методи грошово-кредитного регулювання:

рефінансування (облікова і кредитна політика);

регулювання норм обов'язкових резервів;

регулювання ліквідності комерційних банків.

Забезпечення стабільності національної валюти здійснюється за допомогою заходів щодо валютного регулювання і контролю за грошовою емісією, здійснювані безпосередньо НБУ відповідно до чинного законодавства. Емісійні операції НБУ - форма реалізації його монопольного права на випуск грошей в звернення. Вони є складовим елементом системи регулювання наявно-грошового обороту, який включає два основні рівні організації: регламентацію касових операцій банків і регламентацію касових операцій господарюючих суб'єктів [6, с.112-113].

Рис. 1.1 - Інструменти та основні цілі грошово-кредитного регулювання

Для забезпечення оперативного вирішення питань, пов'язаних із здійсненням емісії готівки у всіх управліннях НБУ організовані резервні фонди НБУ - залишки національних грошових знаків, що знаходяться поза зверненням. Резервні фонди створюються також при деяких філіях комерційних банків - как правило, у минулому відділень спеціалізованих державних банків. Засобами, що знаходяться в резервних фондах, розпоряджаються Правління, Кримське республіканське і обласні управління НБУ. Тільки з їх дозволу грошові знаки можуть бути переміщені з резервних фондів в оборотну касу (або операційну касу філій банків, при яких не відкриті резервні фонди). Ця операція і означає емісію - випуск готівки в звернення. Переміщення грошових знаків з оборотної каси до резервних фондів обумовлює вилучення грошей із звернення. Ця операція, відповідно до правил касового регулювання, здійснюється автоматично - при перевищенні лімітів оборотних (операційних) кас.

Емісія готівки здійснюється у формі підкріплення операційних (оборотних) кас установ комерційних банків. Дозвіл на здійснення емісії дає начальник управління НБУ або інша особа, уповноважена розпоряджатися резервними фондами. Дозвіл оформляється у вигляді емісійних телеграм, зміст яких відповідним чином кодується. Воно дає право на переміщення певної суми грошових знаків з резервних фондів в оборотну касу або на використання понадлімітного залишку грошей, банку, що зберігається в установі. Для отримання дозволу керівник установи комерційного банку, у якого в найближчих 2-3 дні виникає потреба в підкріпленні касової готівки, повинен звернутися до начальника управління НБУ.

За відсутності необхідної суми понадлімітних залишків або недоліку засобів в резервних фондах установи банків отримують підкріплення з оборотних кас управлінь НБУ. Понадлімітні залишки грошей, що перевищують внутрішньомісячну потребу в додаткових касових ресурсах, вивозяться апаратом інкасації НБУ.

Подібні статті по економіці

Проблеми та шляхи залучення іноземних інвестицій
Незалежно від рівня економічного розвитку будь-яка держава прагне залучити іноземний капітал, одержуючи прямий і непрямий ефекти від інвестиційних вкладень. Найбільшу роль у залученні інвестицій відіграють макроекономічні фактори, у т. ...

Підвищення продуктивності праці персоналу на прикладі ТзОВ Хлібодар
Необхідність прийняття господарського рішення зумовлена існуванням проблем - складних теоретичних питань чи практичних ситуацій, що характеризуються розривом між тим, що є та що повинно бути. Поняття «технологія прийняття рішень» вимаг ...