Із середини 90-х років минулого століття багато країн охопила валютно-фінансова криза. В її основі - зростання дефіциту платіжного балансу і, як наслідок, значне зменшення валютних резервів, інфляційні процеси та викликане ними знецінення національних грошей на внутрішньому ринку, падіння валютного курсу тощо. Типова для 1990-х років криза, причому безпрецедентно глибока, вибухнула взимку 1994-1995 pp. у Мексиці [19].
Наприкінці 80-х років мексиканський уряд проводив політику залучення інвестицій у країну. Зокрема відкрилася фондова біржа, на фондові майданчики було виведено більшість мексиканських державних компаній. У 1989-1994 рр. у Мексику хлинув потік іноземного капіталу, який стрімголов збіг з країни у 1995 р., вивівши 10 млрд. доларів. Розпочалася банківська криза [20].
Країна постала перед фактом величезного дефіциту платіжного балансу - понад 17 млрд. у 1994 р. і понад 16 млрд. доларів у 1995 р. Покрити такий величезний дефіцит власними силами Мексика вже не могла. Пом'якшити ситуацію вдалося лише завдяки кредитам МВФ і ряду західних держав. У 1994 р. борг Мексики перевищував її квоту наприкінці 1995 р. більше як у шість разів. На той час жодна країна не мала такої заборгованості перед МВФ. У розпал кризи процентні ставки на фінансовому ринку перевищили 60%. Уряд вдався до збільшення своїх боргових зобов'язань, їхня дохідність у 1995 р. становила в середньому 51.7% річних, а в 1996р. - 32.81%.
Мексиканська криза стала своєрідним прологом до валютно-фінансових негараздів 1997-1998 років і наступного періоду, коли у країнах річних регіонів проявилися в основному одні й ті ж закономірності, що й у Мексиці, хіба що з певними «національними» особливостями [19].
Наступна криза почалася 1997 року спершу в країнах Південно-Східної Азії, зокрема в Південній Кореї, Сінгапурі, Малайзії, Гонконзі, Індонезії, а відтак і в Японії. Для її пом'якшення та локалізації МВФ і Світовий банк надали Південній Кореї кредит у 11 млрд. дол., Індонезії - 40 млрд. дол., Таїланду - понад 16 млрд. дол. Водночас з метою послаблення ажіотажного попиту на вільноконвертовану валюту Південна Корея витратила понад 60 млрд. дол. своїх золотовалютних резервів, Таїланд - понад 20 млрд., Японія - майже 80 млрд. дол. Девальвації не зазнали лише ті національні валюти, резерви яких перевищували 100 млрд. дол. (Японія, Гонконг, Тайвань), а індонезійська валюта знецінилася в 5 разів, таїландська - у 2, південнокорейська - на 30%, японська - на 3% [21].
Криза охопила країни СНД, передусім Росію, де приватні портфельні інвестиції становили понад 19 млрд. дол. із загальної суми інвестицій понад 24 млрд. дол. Рубль за січень-серпень 1999 було девальвовано майже у 3 рази [22]. Поглиблення фінансові кризи у Росії спричинило значне зниження цін на світовому ринку на енергоносії, вона втратила понад 20 млрд. дол. (до жовтня 1998) і продовжувала зазнавати значних збитків.
Наступний етап фінансові кризи охопив країни латинської Америки. Головними причинами даної фінансові кризи були: особливості вивезення капіталу й передусім портфельних інвестицій та його суперечності. Особливості цього процесу зумовлені нерівномірністю економічного розвитку країн у межах світового господарства, засиллям транснаціональних корпорацій.[23].
Отже, в ході розвитку криз у 90-і роки вражені ним країни втрачали до 14% свого річного ВВП на рівні, і для відновлення докризового рівня економічного зростання було потрібно до шести років. Вони викликали збільшення дефіцитів платіжних балансів в кризових країнах. Кризи 90-х років негативно позначилися на розвитку виробничого та грошово-кредитного секторів світового господарства. Різке скорочення виробництва в кризових господарствах призводило до зменшення темпів зростання зовнішньої торгівлі та загострення конкуренції через зміну валютних курсів.
Планування собівартості продукції в умовах підприємництва
У сучасній, швидко змінній, обстановці переходу до ринку управлінню
підприємства необхідно постійно проводити аналіз діяльності фірми для ухвалення
управлінських рішень. Для аналізу і ухвалення рішень необхідна початкова
інформація, та ...
Проблема легалізації доходів на ринку капіталу
Сучасний розвиток української економіки неможливий без її
послідовної інтеграції до міжнародних фінансових відносин. Тому сьогодні
здійснюються активні кроки, спрямовані на приведення різних сфер народного
господарства у відповідність ...