Прагнення України увійти в Європейську співдружність країн та у Європейський союз неможливе без створення системи правових, економічних, організаційних та інших заходів державних і недержавних установ та організацій, що впливатимуть та сприятимуть підтриманню соціальної стабільності в суспільстві, створенню умов для зростання добробуту населення, забезпечення належного рівня та якості життя населення.
Наявність дієвої, ефективної системи соціального захисту - це свідоцтво рівня розвитку держави, його відповідності вимогам часу. Чим вищий рівень життя членів суспільства, тим більш розвинутим може вважатися суспільство.
Суспільство та його правова система не завжди демонструють готовність до скорішого запровадження та ефективного регулювання нових процесів, у тому числі в галузі соціального захисту населення. Але прагнуть до підвищення якості процесів. В умовах відсутності адекватного правового регулювання практики реформ вони, навіть у найкращому випадку, здійснювались повільно, формально та безсистемно. Звідси виникають і відповідні соціальні, економічні та соціально-психологічні наслідки реформування, комплекс питань, пов'язаних із забезпеченням правового та соціального захисту населення в умовах здійснюваних перетворень. Тому не дивно, що завдання ефективного розвитку галузей економіки та соціальної сфери не завжди узгоджуються з проблемами соціальної гармонії, адаптації населення, перш за все його вразливих прошарків, до швидких змін у житті, забезпечення гарантій непрацездатній частині населення (пенсіонери, інваліди, багатодітні сім'ї тощо).
У державних документах подолання бідності та соціальної проблеми в Україні головною її передумовою визначається зростання виробництва.
Незважаючи на те, що останніми роками ситуація промислового виробництва залишається складною, розбалансованою, динамічно нестійкою, вельми чутливою до факторів, що порушують економічну безпеку, соціальна напруга є слабкою, але загрозливою. Подовження термінів безробіття є дуже небезпечним соціально-економічним процесом, який свідчить про тенденцію його переходу у застійну форму. Звісно, це негативно впливає на потенційний професійно-кваліфікаційний рівень безробітних. Найбільш важливим фактором на сучасному етапі реформування економіки є підвищення ефективності управління зайнятістю населення через вдосконалення адміністративно-правових і соціально-економічних механізмів. Це, насамперед, розробка нових та доповнення існуючих законодавчих актів про працю, визначення компетенції органів державного управління різних рівнів у здійсненні політики зайнятості населення. Це й включення нових економічних механізмів, спрямованих на створення матеріальних умов для функціонування державних гарантій у сфері зайнятості населення, таких як цільове фінансування, пільгове кредитування та надання додаткових пільг суб'єктам господарювання, що забезпечують розширення масштабів виробництва, створення нових робочих місць, підвищення зайнятості населення.
А взагалі, на мою думку, виходячи з основного завдання соціальної політики (створення громадянського суспільства), потрібно мати відповідне законодавство, яке б захищало права громадян не лише на папері. Щоб досягти своєї мети і попередити можливі проблеми (та позбутися тих, що є), державним органам влади треба забезпечити здійснення ефективного контролю виконання зобов’язань щодо соц. гарантій, формування у суспільстві механізму цивільного захисту прав і свобод. Тобто, вище сказане потребує змістовної програми дій представників УСІХ гілок влади, збалансованості роботи всіх структурних елементів.
Якщо проаналізувати сучасний стан, є підстави для висновку про те, що потрібно, щоб установи з підготовки кадрів усіх рівнів працювали відповідно до існуючих і перспективних потреб ринкової економіки.
Аналіз економічних проблем, пов’язаних з галузями економіки, свідчить, про те, що потрібно, щоб підтримувалося міжгалузеве співвідношення в оплаті праці(до рівня середньомісячної заробітної плати робітників і службовців у народному господарстві).
Стан соціального захисту населення залежить від безробіття, яке наближається до критичної межі. Моя пропозиція: для того, щоб зменшити показники безробіття, потрібно не продовжувати політику закриття державних організацій, підприємств (особливо у селах), якщо хоча б не закривати і знову відкрити закриті підприємства, молоді буде куди йти працювати, такого явища, як сезонна робота не буде, села не будуть «помирати». Хоча б згадати західні області, де дуже потрібні додаткові робочі місця(там є надлишок робочої сили). Там же, добре було б, сформувати держзамовлення на проведення громадських робіт з метою поліпшення довкілля, змінити інфраструктуру ринку праці за рахунок вивільнення частини працівників з неперспективних у перспективні галузі (Закон «Про зайнятість»).
Ще я б запропонувала зменшити безробіття за рахунок регулювання заробітної плати так, щоб темпи її зростання були нижчими від зростання продуктивності праці (це - досвід більшості розвинутих країн).
Переваги та недоліки показників ВНП та ВВП
Метою даної роботи є характеристика і аналіз комплексу понять, а саме
основних макроекономічних показників, які використовуються в системі
національних рахунків(СНР). Вони були створені з метою виміру сукупного
виробництва в ринковій екон ...
Обґрунтування виробництва і оцінка ефективності діяльності ТОВ Севмолокозавод за основними критеріями
В
умовaх ринкових відносин головною лaнкою всієї економіки виступaє підприємство,
оскільки сaме нa цьому рівні створюються необхідні для суспільствa життєві блaгa.
Стійке
фінaнсове положення промислового підприємствa, діючого в умов ...