Соціальна політика призначена задовольняти потреби людей, а їх на Землі стає дедалі більше. Зважаючи на збільшення в суспільстві частки людей похилого віку, які живуть усе довше й довше та потребують відповідного медичного і соціального догляду, а також на те,що у 2005-2010 pp. на пенсію виходитиме покоління "бебі-буму ", такі тенденції ставлять під загрозу існуючу систему пенсійного, соціального та медичного забезпечення розвинутих країн. Скажімо, витрати на медичне обслуговування американців віком понад 65 років учетверо вищі, аніж витрати на молодшого співвітчизника. За прогнозами, до 2030 р. кількість людей, старших 65років (пенсійний вік і для чоловіків, і для жінок в Америці), повинна зрости в цій країні вдвічі. Чимало держав, знаючи про соціально-демографічну тенденцію "постаріння" населення, прагне знайти адекватне її вирішення.
Існують багато моделей соціально-орієнтованої економіки. Наприклад, Центральне місце в німецькій системі соціального захисту займає соціальне страхування. Згідно з принципом самоуправління, установи соціального страхування наділені правовою, фінансовою й організаційною незалежністю від інститутів державного управління. Проте, держава створює правову основу і здійснює правовий нагляд і перевірки діяльності органів соціального захисту.
Установи, що здійснюють страхування, діють розрізнено: незалежно одне від одного діють організації з пенсійного забезпечення, медичні страхові організації тощо.
Поряд із соціальним страхуванням передбачені механізми соціальної допомоги, яка надається в разі, якщо всі види страхових соціальних виплат вичерпано.
Фінансування системи соціального захисту в Німеччині здійснюється з внесків застрахованих осіб найманої праці та роботодавців, за рахунок державного бюджету, а також за рахунок комбінації обох видів фінансування. Гарантом виконання соціальних зобов’язань виступає держава, перерозподіляючи частину коштів на покриття видатків у вигляді державних дотацій.
Особливість французької системи соціального захисту - дуже складна організаційна структура та висока частка видатків на соціальні програми, яка перевищує середній рівень по ЄС.
Особливості французької системи:
розгалужена система професійно-галузевих схем соціального страхування;
розвинена система сімейних виплат, яка стала результатом тривалої еволюції;
велика роль додаткових систем соціального захисту, особливо в галузі пенсійного й медичного страхування.
Розподільний принцип фінансування лежить в основі функціонування не лише державних схем соціального страхування, а й обов’язкових додаткових професійних систем страхування.
Управління соціальним захистом у Франції організовано ієрархічно в вигляді діючих на національному й регіональному рівнях страхових кас, відповідальних за той чи інший вид соціального захисту. Регіональні й місцеві каси соціального страхування є самоврядними організаціями, кожна з яких має власне правління, що складається з представників застрахованих і роботодавців.
Основним джерелом фінансування системи соціального захисту у Франції слугують страхові внески працівників і роботодавців. Виняток складає страхування від безробіття й сімейні виплати, частка державних дотацій у яких істотно вища, ніж в інших галузях соціального забезпечення, а також страхування від нещасних випадків, яке фінансується виключно за рахунок коштів роботодавця.
Проблеми регіонального розвитку і розміщення житлово-комунального господарства Донецького економічного району
Актуальність
теми дослідження курсової роботи полягає у тому, що
житлово-комунальне господарство є однією з найважливіших та пріоритетних сфер
господарського комплексу України, яка забезпечує його життєдіяльність та значно
впливає на ...
Продуктивність праці як категорія економіки праці на СТО Гавань
Продуктивність праці одна із найважливіших якісних показників
роботи підприємства, вираженням ефективності витрат праці. Зростання
продуктивності праці має велике господарське значення, оскільки підвищення
ефективності використання тру ...