Соціальний захист може бути якісно забезпечений лише у соціальній державі. Термін "соціальна держава" (welfare state - держава загального добробуту) введено ще архієпископом Темплом. Однак його активне теоретичне розроблення почалося у першій половині XX ст. переважно в німецькій літературі. Поняття "соціальної держави", яке було висунуто у 1929 p. німецьким державознавцем X. Хеллером, згодом поширилося в Європі. Остаточно в значенні політико-правової концепції поняття "соціальна держава" увійшло в наукову літературу після його фіксації в Конституції ФРН у 1949 р. На визначення сутності соціальної держави кардинально вплинули праці таких вчених, як Ф. Нойман, Г. Хаферкамп, Г. Хартвіг, В. Абендрот та ін. У США ідея соціальної держави була сприйнята пізніше, ніж у країнах Європи, оскільки тип свідомості американського суспільства був орієнтований на принцип індивідуалізму.
У наші дні соціальна держава означає насамперед обов’язок законодавця бути соціально активним в ім’я згладжування суперечних інтересів членів суспільства і забезпечення гідних умов життя для всіх за наявності рівності форм власності на засоби виробництва. Держава стає органом подолання соціальних протиріч, урахування та координації інтересів різних груп населення, проведення до життя таких рішень, які б позитивно сприймалися різними верствами суспільства. Вона за допомогою соціальної політики має забезпечити рівність та умови політичної співучасті, об’єднати населення, стабілізувати соціальну (у тому числі правову) й економічну системи, забезпечити їх прогресивну еволюцію. Держава соціальної орієнтації передбачає наявність певного комплексу соціальних прав громадян, певний рівень соціальної захищеності та соціальної справедливості.
У нашій країні соціально-орієнтована політика інтерпретується так: за переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки значно зростатиме кількість безробітних, втрачатиметься впевненість у майбутньому тощо. Це вимагає проведення активної соціальної політики на рівні Української держави, підприємства.
Як термін, соціальна політика держави - це комплекс соціально-економічних заходів держави та організацій, спрямованих на послаблення нерівності у розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень та ін.
Головними напрямами проведення соціальної політики є:
) зменшення нерівностей у розподілі багатства;
) захист рівня життя за допомогою різних форм компенсації від підвищення цін і проведення індексації;
) надання допомоги найбіднішим сім'ям;
) надання допомоги у разі безробіття;
) здійснення політики соціального страхування, встановлення мінімальної заробітної плати для працюючих;
) розвиток освіти, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища переважно за рахунок держави;
) здійснення активної політики, спрямованої на набуття громадянами кваліфікації, гарантування процесу трудової діяльності відповідно до чинного законодавства (дотримання тривалості робочого дня, надання оплачуваних відпусток, створення профспілок тощо) та ін.
Головними принципами соціальної політики є: оптимальне поєднання соціальної справедливості та ефективності; дотримання життєво необхідних соціальних стандартів (освіти, охорони здоров'я та ін.).
Соціальний захист населення передбачає:
забезпечення членам суспільства прожиткового мінімуму й надання матеріальної допомоги тим, кому в силу об’єктивних причин вона необхідна;
захист від чинників, що знижують життєвий рівень;
створення умов, що дозволяють громадянам безперешкодно заробляти собі на життя будь-якими, що не суперечать закону способами;
створення умов, що забезпечують задоволення визначеного мінімуму (в обсязі суспільних можливостей із урахуванням національно-історичної специфіки) потреб громадян в освіті, медичній допомозі та ін.;
забезпечення сприятливих умов праці для найманих робітників, захист їх від негативних впливів індустріального виробництва;
забезпечення екологічної безпеки членів суспільства;
захист громадян від злочинних зазіхань;
захист цивільних і політичних прав і свобод, що відповідають принципам правової, демократичної держави;
створення умов, що виключають збройні соціальні та міжнаціональні конфлікти;
Конкурентоспроможність торгівельного підприємства
Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому,
нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забезпечення випуску
необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення
конкурентоспроможності пр ...
Оцінка та аналіз діяльності ПАТ Полтавакондитер
Передкваліфікаційна
практика є завершальною ланкою практичної підготовки, яка проводиться перед
захистом бакалаврських робіт. Під час цієї практики поглиблюються та
закріплюються теоретичні знання з професійно орієнтованих дисциплін на ...