4) теорія Великого Неокласичного Синтезу (50 роки ХХ сторіччя) - універсальна теорія поєднання макроекономіки кейнсіанства з мікроекономі-кою неокласичної школи та інституціоналізмом (економіка на рівні держави формується з множини мікроекономічних явищ; економічна система ефективна, якщо вона поєднує вплив держави на ринок і економічну свободу виробників і споживачів).
Як показує проведений в курсовій роботі порівняльний аналіз, ідеї економістів ХІХ віку „німецької економічної школи” мають сучасне продовження в нових теоріях „індустріального” та „постіндустріального” капіталізму ХХ -ХХІ віків.
„Німецька історична школа” ХІХ сторіччя в економіці, співіснуючи в одному історичному періоді як альтернатива класичній та марксистській політекономіям, являє собою одне з головних неортодоксальних (для свого часу) напрямків в економічній науці XIX століття.
Основними представниками „старої німецької історичнаї школи” в ХІХ сторіччі були: Фрідріх Ліст (1789-1846), Бруно Гільдебранд (1812-1878), Вільгельм Рошер (1817-1894), Карл Кніс (1921-1898); „нової німецької історичної школи”: Густав Шмоллер (1838-1917), Карл Бюхер (1847-1930), Луї Брентано (1844-1931). Основними послідовниками розвитку ідей „німецької історичної школи” в ХХ сторіччі були німецькі економісти В. Зомбарт (1863-1941) та М. Вебер (1864-1920), а також засновник школи американського інституціоналізму Т. Веблен (1857-1929) і засновник теорій постадійного розвитку капіталізму як економіко-політичного суперництва окремих націй У.Ростоу(1916-2003).
Проведений в курсовій роботі аналіз співвідношення ринкових і державних методів регулювання у працях представників „німецької історичної школи” показав, що підхід представників „німецької історичної школи” відрізнявся наступними особливостями, які ставили національний німецький державний механізм та його „виховну” роль вище „економічної самоорганізації індивідуумів англійської нації” по А. Сміту:
. Негативне відношення до будь-яких спроб створення універсальної економічної теорії й, зокрема, до класичної політичної економії. На думку адептів німецької історичної школи, економічна наука повинна займатися дослідженням специфіки конкретних національних господарств, оскільки кожне національне господарство має свої специфічні властивості, які найчастіше не мають аналогів. Саме тому універсальна економічна теорія являє собою нонсенс.
Звідси витікає інша особливість ідей німецької історичної школи.
. Антикосмополітизм. Представники німецької історичної школи в тій або іншій ступені були схильні підкреслювати роль національних факторів та національної держави у господарському розвитку.
. Негативне відношення до абстрактно-дедуктивних методів аналізу. Головний акцент в економічній науці потрібно робити на конкретні історико-економічні дослідження (чим, як правило, і займалися більшість епігонів цієї школи).
. Трактування народного господарства як єдиного цілого, частини якого перебувають у постійній взаємодії між собою, а не як простої суми окремих індивідів. Звідси витікає, що «життя» такого «цілого» управляється особливими законами, що відрізняються від законів, яким підкоряється життя окремо взятих суб'єктів.
. Негативне відношення до концепції економічної людини. «Німецька історична школа» відкидає уяву про індивіда як людини, вільної від впливу суспільних факторів і автономно прагнучої до досягнення максимальної особистої вигоди. Людина - це культурна істота, орієнтована на суспільні цінності, регулятором яких є інститути держави „національного духу”.
Звідси витікає ще одна особливість вчень німецької історичної школи -
. Трактування господарства як однієї із частин соціального життя й, як слідство, облік при аналізі економічного розвитку націй різноманітних позаекономічних факторів - етичних, психологічних і правових.
. Розуміння господарства як системи, що еволюціонує та проходить у своєму розвитку різні стадії. До речі кажучи, даний аспект також є аргументом проти універсальності економічної теорії, оскільки різні стадії розвитку господарства відрізняються специфічними, а найчастіше й унікальними властивостями.
. Прихильне відношення до державного втручання. Таке відношення викликане, насамперед, скептицизмом із приводу того, що вільна конкуренція, характерна для ринкової економіки, у стані забезпечити гармонію інтересів різних господарюючих суб'єктів. Державний механізм повинен був спиратись на національно-історичні особливості розвитку кожної нації та законодавчо і правово забезпечувати економічний конкурентний розвиток нації, використовуючи особливий „національний” дух та наполегливість німецької нації. Так, економіст «нової німецької історичної школи» Г. Шмоллер вважав державу "найбільш вагомим речовим капіталом нації", покликаним протистояти проявам класового егоїзму та класових зловживань. Виходячи з того, що життєвий устрій народу набуває свого вираження шляхом державного етико-правового регулювання, вчений відводив останньому вирішальну роль у забезпеченні успішного економічного розвитку нації та усуненні соціальних суперечностей.
Теоретичні основи формування і використання капіталовкладень на підприємствах
Мета роботи: систематизація, узагальнення, закріплення та розширення
теоретичних знань для поглибленого вивчення практичних питань щодо підвищення
економічної ефективності діяльності підприємств за перехідного до ринкових
відносин періоду. ...
Обгрунтування основних показників виробничо-економічної діяльності підприємств
Одним з основних елементів ринкового господарства є підприємство. Під підприємством розуміється економічний суб'єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об'єднує ресурси для виробництва економічних благ ...