Лідер нової історичної школи Р. Шмоллер робив особливий акцент на ролі господарського «етоса» (грецьк. «ethos» - звичай), тобто. на моральних і правових рамках, у яких функціонує економіка.
1. Погляди Г. Шмоллера на державне регулювання господарського розвитку економіки [32].
Відповідно до його думки, процес економічного (у цілому громадського) розвитку залежить від поступового підпорядкуванні правовим і моральних нормам всіх природно сформованих громадських відносин для людей. Прикладами таких норм є право приватної власності, заборона рабства і расової дискримінації тощо. Наявність господарського етоса є необхідною передумовою в існуванні вільного обміну грошового обертання, поділу праці та інших характеристик ринкової економіки. Усі економічні відносини є похідними від етичних і правових аспектів: наприклад, попит товару є частку конкретної історії етичних стосунків в даного народу цей час часу. Р. Шмоллер критикував класичну політичну економію передусім за ігнорування її представниками етичного характеру господарських явищ і підвищення ролі правових і соціальних моральних норм принаймні економічного розвитку.
Особливо важливим елементом підходу Р. Шмоллера є вчення про роль держави. На його думку, цю унікальну установу, яка була хіба що «над» інтересами різних соціальних груп, і класів. Саме держава створює значну частину господарського этоса (особливо те, що пов'язані з правової системи).
В усьому вченні про господарському етосі можна побачити зачатки концепцій й особливо нового інституціоналізму. Так, саме поняття господарського этоса близько неоинституциональному терміну «інституціональна середовище», а опис роль держави схоже трактування деяких нових институционалистов цієї наукової установи організацію, відповідає передусім за специфікацію і здійснювати захист прав собственности [31].
Економіст «нової німецької історичної школи» Г. Шмоллер вважав державу "найбільш вагомим речовим капіталом нації", покликаним протистояти проявам класового егоїзму та класових зловживань. Виходячи з того, що життєвий устрій народу набуває свого вираження шляхом державного етико-правового регулювання, вчений відводив останньому вирішальну роль у забезпеченні успішного економічного розвитку нації та усуненні соціальних суперечностей.
Погоджуючись з висновками К. Маркса щодо існування класового конфлікту найманих робітників та капіталістів, німецький дослідник віддавав перевагу реформістському напрямку суспільної перебудови на основі усвідомлення державою своєї відповідальності перед суспільством.
Хоча Шмоллер і відкидав економічний діагноз капіталізму, поставлений К. Марксом, він погоджувався з висновками про неминучість соціалізму. Однак соціалізм, на його думку, повинен був виникнути не в результаті пролетарської революції, а на основі спільних дій монархії і більш освічених робітників.
Виходячи з "етичного принципу", вчений надавав великого значення моральному фактору як найважливішому засобу подолання наявних у суспільстві суперечностей. Відтак він відстоював сильну патерналістську державу, здатну не лише забезпечити соціальний захист робітників, але виховати їх у дусі "соціальної солідарності" з підприємцями. Стверджуючи, що не революція, а зміна моральності людини виступає найдійовішим засобом суспільного прогресу, Г. Шмоллер наполягав на проведенні реформ, які б усунули надмірну майнову нерівність. Водночас він був противником законодавчого обмеження робочого дня, не визнавав законності профспілок, підтримував організацію союзів підприємців, локаути, "чорні списки" тощо.
2. Погляди Л. Брентано на державне регулювання господарського розвитку економіки [5].
Економіст «нової німецької історичної школи» Л. Брентано заперечував уявлення про вище призначення держави порівняно з індивідом. Звертаючи увагу на схильність державних діячів до зловживання владою, німецький дослідник стверджував, що саме особистість, наділена інтелектом та високими моральними якостями, здатна ініціювати корисні для суспільства реформи. Водночас Л. Брентано не був прихильником економічного лібералізму, допускаючи помірні масштаби державного законодавчого регулювання.
В той же час, Л. Брентано - один з основоположників «Держави загаль-ного благоденствування», однієї з сучасних апологетичних теорій буржуазних реформістів про суть капіталістичного суспільства і буржуазної держави, яка зображається як сила, що усуває несправедливість капіталістичних суспільних відносин і забезпечує зростання добробуту широких мас населення. Як самос-тійне поняття концепція «Держави загального благоденствування» набула по-ширення після 2-ої світової війни 1939-45 рр. і стала невід'ємним елементом офіційної буржуазної пропаганди, а також різних партійних платформ і прог-рам (наприклад, Лейбористській партії у Великобританії, Ліберально-демокра-тичній, - в Японії і ін.). Згідно цієї концепції, у минулому буржуазна держава стояла на позиціях невтручання і не боролася з соціальними несправедливос-тями капіталістичних суспільних відносин, а нині вона перетворилося в силу, яка нібито протистоїть монополіям і добивається соціальної гармонії. Розвиток державно-монополістичного капіталізму після 2-ої світової війни, що супровод-жувався посиленим втручанням буржуазної держави в економіку, здобуті в боротьбі трудящими соціальні завоювання в ряду капіталістичних країн були використані для пропаганди ідей «Держави загального благоденствування».
Комплексний аналіз діяльності вагонного депо
Залізничний
транспорт - є складним багатогалузевим господарством з широкою розгалуженою інфраструктурою.
В організації та забезпеченні єдиного технологічного процесу залізничних
перевезень безпосередньо приймають участь залізниці, дире ...
Підвищення використання виробничих та трудових ресурсів підприємства
Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення
ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі
впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм
господарювання і управлін ...