· чому, формулюючи економічну програму розвитку німецької економіки, він наголошує на необхідності застосування мобілізаційної моделі, яка передбачає на першому етапі її закритість (автарктичність, самодостатність);
· чому такими важливими пунктами економічної політики він вважає високий рівень освіти та «індустріальне виховання нації»;
· чому в його ученні так мало уваги приділяється проблемі вартості (він розглядає лише мінові вартості, тобто товари, як основу для накопичення внутрішнього потенціалу);
· чому його інвестиційну доктрину не орієнтовано на економічні стимули, а розглянуто як складову загальнонаціональної політики.
Німецька історична школа, як розвиток ідей Ф. Ліста, - це головний «єретичний» напрямок у економічної науці ХІХ століття. Підхід представників «німецької історичної школи» вирізнявся такими особливостями [18 - 19]:
а) Негативне ставлення до спроб створення універсальної економічної теорії та, зокрема, до класичної політичної економії. На думку адептів німецької історичної школи, економічна наука має займатися дослідженням специфіки конкретних національних господарств; річ у тому, що кожне національне господарство має специфічні властивості, які найчастіше не мають аналогів. Саме тому універсальна економічна теорія є нонсенс.
б) Звідси випливає інша особливість вчення німецької історичної школи -антикосмополітизм. Представники німецької історичної школи в тій чи іншій мірі схильні підкреслювати роль національних чинників у господарському розвитку. До речі, зі їх легкої руки навіть тепер економічну науку у Німеччині й інших німецькомовних країнах часто називають «Національною економією» [Nationalokonomie] чи «Народногосподарським вченням» [Volkswirtschaftslehre].
в) Негативне ставлення до абстрактно-дедуктивних методів аналізу. Головний акцент у економічній науці потрібно робити на конкретні історико-економічні дослідження (чим, зазвичай, і займалися більшість епігонів цієї школи).
г) Трактування народного господарства як утворення єдиного цілого, частини якого знаходяться у постійній взаємодії між собою, ніж як простої суми окремих індивідів. Звідси випливає, що «життя» такого «цілого» управляється особливими законами, відмінними від законів, яким підпорядковується життя окремо взятих суб'єктів.
д) Негативне ставлення до концепції економічної людини. «Німці» відкидають уявлення взагалі про індивід людини, що вільний від впливу суспільних факторів і автономно прагне до досягнення максимальної особистої вигоди. Як зазначив Б. Гильдебранд: «людина, як істота громадська, є передусім продукт цивілізації й історії, його освіта й його відношення до речовинних цінностей, як і до людей, будь-коли залишаються одні й самі, перебуває географічно і історично у безперервній зміні і розвиваються разом із усією освіченістю людства» [9]. Інакше кажучи, людина - це культурна істота, орієнтована на громадські цінності.
е) Трактування господарства як одній з частин соціального життя як наслідок, облік різноманітних позаекономічних чинників - етичних, психологічних і правових.
ж) Звідси випливає ще одне особливість вчення німецької історичної школи - розуміння господарства як еволюційної системи, яка проходить свій розвиток через різні стадії. До речі, даний аспект є також аргументом проти універсальності економічної теорії, оскільки різні стадії розвитку господарства відрізняються специфічними і унікально корисними властивостями.
Статистичні ряди розподілу
Статистичні
ряди розподілу є одним з найбільш важливих елементів статистики. Вони є
складовою частиною методу статистичних зведень і угрупувань, але, по суті,
жодне із статистичних досліджень неможливо провести, не представивши спочатк ...
Проблема легалізації доходів на ринку капіталу
Сучасний розвиток української економіки неможливий без її
послідовної інтеграції до міжнародних фінансових відносин. Тому сьогодні
здійснюються активні кроки, спрямовані на приведення різних сфер народного
господарства у відповідність ...