Аналізуючи появу «альтернативної німецької школа політичної економії», необхідно врахувати соціально-економічні особливості розвитку Німеччини XIX ст. та стан історико-філософських досліджень, які було покладено в основу побудови принципів альтернативної економічної теорії.
Автором нової теоретичної системи був Ф. Ліст (1789-1846) - прихильник ліберальних ідей (у тій їхній частині, що стосувалась розвитку капіталістичної промисловості) і реформ, перешкодою для яких, на його думку, була внутрішня митна політика Німеччини (в країні існували митні кордони між окремими державами конфедерації) [21].
Головним твором Ф. Ліста є "Національна система політичної економії" (1841 р.), в якому він проголосив себе противником промислового планування Англії і захисником національної єдності Німеччини [21]. Ф. Ліст прагнув бачи-ти Німеччину потужною індустріальною державою, здатною до економічної й політичної експансії в світі. Через те він протиставив економічній теорії Сміта і Рікардо вчення про національну економіку, відкидаючи загальні закони розвит-ку виробництва в різних країнах. Він твердив, що економіка окремих країн розвивається за особливими законами, і тому для кожної країни властива своя національна економіка, завдання якої полягає у створенні найкращих умов для розвитку продуктивних сил нації.
Центральне місце в системі Ф. Ліста посідала його теорія продуктивних сил та вчення про стадії господарського розвитку нації в поєднанні з ідеєю "ви-ховного протекціонізму". Згодом ці ідеї взяли на озброєння прихильники історич-ної школи та інституціоналізму.
Ф. Ліст визнавав політичну економію наукою про складові державної політики, в основу якої покладено доктрину економічного розвитку окремої нації, що суперечило класичній економічній науці, яка вивчала проблеми загальноцивілізаційного розвитку, його стимули та закономірності.
Основний об’єктивний закон розвитку суспільства, на його думку, полягає в тім, «що численні покоління, що настають одне за одним, поєднують свої сили, щоб досягти єдиної мети, і розподіляють у певному розумінні між собою зусилля, котрих потребує досягнення цієї мети». У цьому визначенні відбивається методологія Ліста, історична та національна водночас. Вона інша, ніж у класиків, які всі покоління розподіляли за формаціями, прив’язуючи їх за допомогою їхніх приватних інтересів до форми власності і в такий спосіб визначаючи основний економічний закон суспільного розвитку (за Смітом і Рікардо - отримання максимального прибутку [26]).
Вивчаючи економічні погляди Ф. Ліста, слід зосередитись на таких напрямках його вчення [24]:
заперечення космополітизму (науки про те, як людство в цілому може досягти високого рівня добробуту) і необхідність переходу до «істинної політекономії» (науки про те, якого типу політики має дотримуватись нація, щоб стати освіченою і багатою);
доведення похідного характеру економіки від державної політики засобом абстракції, запозиченим у класичної політекономії (як наслідок похідного характеру приватних інтересів від суспільних);
розуміння категорії «продуктивні сили», їхнього змісту, напрямків і можливостей їхнього реформування;
розуміння конкуренції як протиборства національних інтересів (він називає їх «приватними інтересами націй»).
Аналіз цих основоположних складових учення Ф.Ліста дає змогу зрозуміти:
Історія розвитку макроекономічної науки
Є
області знань і життєвого досвіду, про яких, здається, може судити будь-кого з
нас. Крім політики, до таких сфер відносяться медицина і, звичайно ж,
економіка. Це не випадкове, адже економіка - наука емпірична, пов'язана з
практикою ...
Побудова моделі дослідження витрат підприємства
Існує досить велика кількість способів, за допомогою
яких підприємство може заробляти прибуток. І для кожного способу найбільш
важливим фактором є фактор затрат, тобто тих реальних витрат, які повинне
понести підприємство в процесі сво ...