Форми та інструменти державного регулювання розвитку споживчого ринку

У всіх країнах з ринковою економікою існують закони про ціноутворення, органи, які забезпечують контроль за їх виконанням та практика державного регулювання.

Конкретні методи державного регулювання цін містять:

· нагляд за цінами, який здійснюється з метою визначення рівня вартості життя, витрат виробництва та реалізації;

· державне втручання в процес ціноутворення, наприклад, у вигляді збільшення витрат виробництва за рахунок введення більш високих норм амортизації, мінімального розміру оплати праці;

· декларування зміни цін;

· заморожування цін на певний строк;

· введення граничних рівнів посередницько-збиткових націнок та торговельних надбавок;

· вплив на ціни шляхом зміни облікової ставки, курсу національної грошової одиниці, ставок державного ввізного мита, податкових ставок, пільгового оподаткування.

Під адміністративним наглядом держави знаходяться ціни на товари, які мають особливе соціальне значення.

Державне регулювання цін дозволяє стримувати їх невиправдане зростання, пом’якшує негативний вплив інфляції на життєвий рівень населення. Масштаб державного регулювання цін залежить від конкретної економічної ситуації у країні, структури споживання, що склалася та вимог споживачів.

Цікавою, на наш погляд, є системи регулювання цін, які склалися у розвинених ринкових країнах світу. Так, у Франції на протязі майже 40 років (до 1986 р.) державне регулювання цін було невід’ємною складовою частиною концепції її економічної політики. У 1975 році блокування охоплювало всі ціни. Проводилася жорстка політика обмеження доходів у державному та приватному секторах економіки. Розблокування цін здійснювалося поступово і до 1986 року з-під державного контролю вивільнено біля 80 % цін, насамперед, на продукцію тих галузей, де була достатньою конкуренція, на світовому ринку, цін на споживчі товари зі стабільним попитом (молокопродукція, продукція кондитерської промисловості. Це дозволило не перейти нормальний поріг інфляції, стабілізувати і навіть знизити, ціни на основні продукти харчування, активізувати споживчий ринок.

Заслуговує на увагу досвід регулювання цін у Швеції, де державою використовуються різноманітні форми:

· постійний нагляд з боку Державного управління цін і конкуренції за рухом загального рівня цін в країні, в тому числі за цінами на продукти харчування, інші спожиткові товари та послуги, на житло, транспорт, зв’язок, будівництво;

· вплив на рівень цін державних підприємств, встановлення державою тарифів;

· встановлення верхньої межі ціни на споживчі товари, які реалізуються в регіоні місцевими органами влади і самоуправління;

· жорстке регулювання закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію (зерно, м’ясо, молоко, яйця і ін. продукти харчування). При цьому щорічні субсидії на регулювання таких цін становлять понад $ 400 млн., або 44 $ на душу населення;

· щорічна індексація доходів населення з урахуванням росту цін (враховується індекс цін на товари, які входять в мінімальний споживчий кошик).

У країнах ЄС під державне регулювання підпадає до 90 % цін на сільськогосподарську продукцію, що визначає стабільність роздрібних цін на продовольчі товари.

В нашій країні необхідність державного регулювання цін є доцільною і необхідною, щоб забезпечити більш ефективну структуру виробництва, збалансованість попиту і пропозиції, знизити рівень інфляції, гарантувати соціальний захист населенню. На нашу думку, регуляторний механізм цін на споживчому ринку повинен бути спрямований перш за все на посилення мотивації до зростання обсягів вітчизняного виробництва, підвищенню його ефективності, а по-друге - на стримування підвищення цін (стабілізацію) для недопущення нового витку інфляції.

Особливе місце серед методів регулювання споживчого ринку в умовах стрімкого розвитку науково-технічного прогресу мають стати інформаційно-орієнтовані методи впливу на учасників ринку []. В сучасних умовах їх роль винятково зростає по мірі ускладнення товарного обігу, впровадження сучасних технологій товароруху, обробки економічної інформації. Вони орієнтовані на забезпечення суб’єктів ринку, органів державної влади і місцевого самоврядування необхідною інформацією для прийняття поточних і стратегічних рішень, а саме:

- оперативною інформацією про стан ринку, асортимент, ціни на тарифи, курси валют, відсоткові ставки банків, витрати та доходи споживачів;

· статистичною інформацією, яка дозволяє отримувати узагальнену оцінку стану регіональних та національного ринків, чинників їх розвитку;

Подібні статті по економіці

Статистика груп населення за заняттями та джерелами засобів існування в Україні
Демографія - наука, що вивчає склад і рух людності (населення) та закономірності його розвитку. Відтворення населення є одним з головних процесів відтворення суспільства й являє собою неперервне відновлення генерацій людей у результат ...

Проблеми обслуговування державного боргу України
Аналіз стану державного боргу та ефективності управління державним боргом набуває особливого значення в сучасних умовах. Для України, як і для більшості держав світу - державні запозичення є основним джерелом покриття дефіциту бюджету, ...