Розділи економіки

Форми та інструменти державного регулювання розвитку споживчого ринку

Суть, складові й основний зміст економічної політики, що проводиться державою зараз, відображено в Господарському кодексі України []. Так, відповідно до Господарського кодексу у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну політику, спрямовану на реалізацію й оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Основними складовими економічної політики держави є: структурно-галузева, інвестиційна, амортизаційна, інституціональна, цінова, антимонопольно-конкурентна, бюджетна, податкова, грошово-кредитна, валютна, зовнішньоекономічна, екологічна, соціальна політики. Усі перераховані напрями економічної політики держави впливають і на розвиток споживчого ринку, визначаючи поведінку його учасників, перш за все, суб'єктів пропозиції та інфраструктури споживчого ринку.

Актуальним, на нашу думку, є і постановка питання щодо виокремлення поняття "торговельна політика", як важливої й необхідної складової цілісної національної економічної політики [36, , ].

Під національною торговельною політикою пропонується розуміти систему заходів державних і недержавних органів влади і управління (правових, економічних, фінансових, контрольних, організаційних та ін.), спрямованих на регулювання сфери товарного обігу для забезпечення прискорення обороту національного капіталу на основі ефективного руху товарів і вартості від процесу виробництва до сфери кінцевого споживання. Головною метою внутрішньої торговельної політики є розвинений, ефективно структурований, цивілізований внутрішній ринок.

В проекті Закону України "Про внутрішню торгівлю" торгова політика визначена як сукупність організаційних, правових, економічних та інших заходів, які здійснюються органами державної влади спільно із громадськими організаціями і суб‘єктами господарювання для реалізації мети і принципів, встановлених законодавчими актами, які регулюють торговельну діяльність.

Торговельна політика як напрямок (підсистема) економічної політики держави характеризується власним відособленим об’єктом (сфера товарного обігу) і за своєю сутністю є засобом формування та реалізації стратегічних цілей і пріоритетів розвитку торговельної галузі. Включає цілий ряд взаємопов’язаних складових (структурних компонентів) і механізмів забезпечення і може носити активний або пасивний характер. Торговельна політика реалізується за допомогою державних заходів, під впливом яких економічні агенти здійснюють певні (типові, прогнозовані) адаптаційні дії. Основними принципами внутрішньої торговельної політики є: науковість, системність, стабільність, адаптованість, гнучкість, раціональність (оптимальність), оперативність, відповідальність, ефективність та ін.

Основу непрямого державного регулювання споживчого ринку і національної торговельної політики, зокрема, становлять економічні методи регулювання споживчого ринку, які мають відповідати об’єктивним законам ринку і спрямовуватися на погодження механізму ринкового саморегулювання з інтересами суспільства.

Пріоритетність використання економічних методів регулювання споживчого ринку базується на загальновизнаних принципах державного регулювання економіки - мінімізація втручання держави в економічні процеси і вплив відповідних структур влади на розвиток соціально-економічних процесів за допомогою переважно економічних регуляторів.

Найважливішими інструментами цих методів є регулювання цін на товари та тарифів на послуги, податкове, митне, фінансово-бюджетне та грошово-кредитне регулювання, державні закупівлі, створення державних резервів.

У складі економічних методів регулювання розвитку споживчого ринку центральне місце займає державне регулювання цін.

Ціна є одним з найбільш важливих регуляторів ринку споживчих товарів та послуг. За допомогою цін, зокрема, виробництво підпорядковується суспільним потребам у формі платоспроможності попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості товарів тощо. Всі ці регулюючі функції ціна може виконувати в умовах вільного ціноутворення, тобто зрілого ринку, на якому панує вільна конкуренція, ефективно працює ринкова інфраструктура, обмежується недобросовісна діяльність монополій. За відсутністю таких умов вільне ціноутворення може викликати падіння обсягів виробництва, безробіття, інфляцію, тобто відіграти руйнівну роль. Крім того, вільні ціни, як правило, не здатні враховувати колективні економічні, соціальні, екологічні інтереси.

Перейти на страницу: 1 2 3 4

Подібні статті по економіці

Регіональний розвиток і розміщення залізничного транспорту України
За своїми природними географічними умовами Україна належить до держав, які мають всі необхідні дані для торгових контактів із зарубіжними країнами через залізничний транспорт. Сама доля подарувала нашій країні вигідне географічне полож ...

Система обліку, контролю і аналізу ефективності використання необоротних активів підприємства
Ринкові умови господарювання вимагають від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності виробленої продукції та наданих послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм госп ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2024 рік.