Роль держави у процесі розвитку споживчого ринку є дуже важливою. Причинами, що обумовлюють необхідність поєднання механізму саморегуляції споживчого ринку України з його державним регулюванням, є такі: нагальна потреба забезпечення якісних змін в домінантних сферах розвитку споживчого ринку відповідно до світової практики та з врахуванням національних реалій, невідповідність існуючих кількісних та якісних параметрів споживчого ринку вимогам стратегії економічного зростання; слабкість ринкових регуляторів; відсутність важливих макроекономічних умов для ефективного розвитку споживчого ринку; необхідність подолання глибоких деформацій, що виникли на стартовому етапі трансформаційного процесу; важливість становлення цивілізованого споживчого ринку для формування європейських стандартів життя [ , ].
Як відомо [26, 27,], методи державного впливу можна класифікувати за двома взаємопов'язаними ознаками:
за формами впливу - на методи прямого і непрямого впливу;
за способами впливу - на економічні, правові, адміністративні, пропагандистські (виховні).
Розглянемо сутність та специфіку застосування кожної групи методів для управління розвитку споживчого ринку.
Методи прямого впливу безпосередньо впливають на функціонування суб’єктів ринку спожиткових товарів та послуг за допомогою адміністративно-правових інструментів, що регламентують їхню діяльність, і економічних інструментів прямого впливу, спрямованих на регулювання темпів зростання й структури економіки, обсяги виробничого і невиробничого споживання і т.п Методи прямого регулювання не пов'язані із створенням додаткового матеріального стимулу або небезпеки виникнення фінансових збитків і ґрунтуються на силі державної влади. ( рис. 4.2).
Загалом, основними інструментами прямого державного регулювання є адміністративні інструменти - законодавчі та нормативно-правові акти, інструменти обмежень та попереджень - стандарти, квоти, ліцензії, ліміти, централізовано фіксовані цінові надбавки та тарифи, державні замовлення, договори-контрактації .
Прямий адміністративний, нормативно-правовий вплив державного управління здійснюється для ліквідації перепон входження - виходу з ринку і створення конкурентного середовища, для забезпечення пропорцій між зростанням продуктивності праці, рівнем доходів населення і випуском спожиткових товарів і наданням послуг необхідного обсягу, якості і структури, відновлення стабільності ринку. Саме законодавчі методи регулювання споживчого ринку забезпечують правові основи виробництва і реалізації товарів і послуг, рівні можливості для суперництва на ринку, захист прав власності, підприємців, найманих працівників і споживачів.
Серед законодавчих методів важливе значення має антимонопольне законодавство, яке в сучасному світі найчастіше зводиться до регулювання та обмеження ділової практики: щодо розподілу ринку, вертикальної і горизонтальної фіксації цін, дискримінації у торгівлі і т ін. При цьому рівнем допустимої монополізації ринку, після якого застосовуються санкції вважається:
• у Франції, Норвегії, Індії - 25 % ринку для одного підприємства;
• у ФРН - одна третина ринку для одного підприємства чи половина для двох;
• у Великобританії - 20 % ринку;
• у США - якщо фірма контролює до 60 % ринку якогось товару. Якщо під контролем компанії перебуває 90 % товарного ринку, вона підлягає безумовному поділу.
Особливу групу законодавчих методів державного регулювання товарного ринку в розвинених країнах складає законодавство в галузі торговельної практики, яке спрямоване на стимулювання прогресивного розвитку підприємств оптової та роздрібної торгівлі, забезпечення структурної перебудови торгівлі у напрямку збалансованого розвитку окремих її ланок, раціоналізацію системи державного регулювання, змін організаційної структури управління тощо. Розроблений в Україні проект Закону "Про внутрішню торгівлю"[34], який віддзеркалює ці питання, не знайшов поки що свого правового втілення.
Методи непрямого (опосередковано) впливу - це методи, які регламентують поведінку суб’єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти у напрямку, що потрібний державі, тобто це вплив на їх економічні інтереси.
Основні напрями і форми участі держави у сфері господарювання визначаються економічною політикою. П. Самуельсон визначальною метою економічної політики вважає розв’язання таких завдань: забезпечення ефективності економічної системи, її справедливість, стабільність [28]. У відповідності з концепцією соціально-ринкового господарства головними суспільними цінностями є наступні основні цілі економічної політики: свобода, справедливість, безпека, добробут.
Роль грошей в економіці України
За роки незалежності в сфері економіці України відбулося багато реформ.
Багатьом з них навіть сьогодні ще важко дати об’єктивну оцінку. Але все ж
існують позитивні результати завдяки вміло впровадженим грошово-кредитній,
бюджетно-пода ...
Організація, планування та шляхи підвищення економічної ефективності виробництва яєць
Птахівництво
- одна з важливих галузей сільського господарства, яка забезпечує населення
цінними продуктами харчування. Яйця, м'ясо молодняку і дорослої птиці курей,
качок, гусей, індиків, а також такі продукти переробки, як яєчний пор ...