З переходом до ринкової економіки необхідно поступово довести тарифи до рівня, який би забезпечував відшкодування витрат підприємств ЖКГ. Ллє економічні негаразди в країні поки що унеможливлюють розв'язання цієї проблеми, зважаючи на недостатній рівень доходів населення. Одна із особливостей житлово-комунальних послуг полягає у можливості користуватися ними без оплати, якщо не вживаються суттєві санкції до неплатників, як це мало місце у нас останніми роками. Через ці причини житлово-комунальне господарствоопинилось у скрутному становищі - тарифи недостатні, при цьому оплата від населення надходить не в повному обсязі. Тому наукове розроблення питань, пов'язаних з особливостями ціноутворення та його оптимізацією у ЖКГ, є досить важливим.
Залежно від порядку затвердження цін і тарифів житлово-комунальні послуги поділяють на три групи:
перша - комунальні послуги з постачання електроенергії та природного газу, тарифи на які затверджуються центральними органами управління;
друга - послуги, тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування, а саме з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізованого опалення, прибирання, вивезення і знешкодження побутових відходів;
третя - ЖКП, ціни і тарифи на які визначаються договором.
Порядок формування тарифів на ЖКП має сьогодні низку характерних особливостей.
Тарифи не відшкодовують витрат підприємств ЖКГ; рівень відшкодування становить 70-80 %6. Зокрема рівень відшкодування населенням фактичної вартості послуг на базових підприємствах регіонів у 2008 році становив від 23 до 98 % у підгалузях водопостачання й водовідведення, від 50 до 92 % у підгалузі теплопостачання; квартирна плата (плата за утримання житла) відшкодовувала витрати підприємств з обслуговування житла на 45-98% (в окремих областях на 100%).
Тарифи мають затратний характер, бо їхній рівень встановлюється виходячи з фактичних витрат на виробництво житлово-комунальних послуг в окремих регіонах при недостатності приладів вимірювання фактично спожитих послуг, тому:
чинна система ціноутворення не стимулює до ресурсозбереження як підприємства ЖКГ, так і споживачів;
має місце значна диференціація тарифів залежно від місцевих умов, яка не завжди економічно обґрунтована. Так, в областях України у І півріччі 2009 року за даними Держжитлокомунгоспу України, мінімальні й максимальні значення тарифів на одну гігакалорію тепла та на один кубічний метр води і стічних вод у 3 - 5 разів відрізнялися від середнього значення, тарифи квартирної плати відрізнялись у 2-3 рази.
Широко використовується перехресне субсидування населення за рахунок встановлення завищених тарифів для підприємств і організацій. Так, тариф на послуги з теплопостачання для підприємств у середньому в Україні майже в 2,5 разу вищий, ніж для населення, на послуги з водопостачання - приблизно в 5 разів, на послуги з водовідведення - у 7 разів.
Тарифи на ЖКП виконують соціальну функцію: наявність пільгових категорій населення, субсидій малозабезпеченим громадянам, занижений рівень тарифів, який має покриватися державною дотацією, - усе це передбачає покриття частини витрат підприємств ЖКГ із бюджету; оскільки фінансування з бюджету надходить несвоєчасно і не в повному обсязі, підприємства ЖКГ фактично виконують функцію соціальних, служб.
У тарифах практично не враховується якість житлово-комунальних послуг.
Тарифи затверджують місцеві органи влади, нормативи й методичні рекомендації центральних органів управління житлово-комунальним господарствам мають здебільшого рекомендаційний характер, тому є певна складність у затвердженні тарифів.
У більшості випадків при встановленні тарифів не передбачається можливість подальшого розвитку підприємств, у тарифи практично не закладаються витрати на капітальний ремонт і модернізацію основних засобів, особливо у житловому господарстві.
Ринок праці в соціально-економічній системі
Актуальність
роботи полягає в тому, що в сьогоднішній економічній ситуації, яка склалась в
Україні, необхідна розробка ефективних заходів щодо соціального захисту
населення і насамперед його найбідніших верств; формування потреби народ ...
Стратегія сталого розвитку економіки України
План
Маршалла (англ. Marshall Plan) - це програма економічної допомоги Європі після
Другої світової війни, висунута у 1947 держсекретарем США Джорджем К. Маршаллом
(вступила в дію у квітні 1948) [13].
Однією
з цілей програми була п ...