Види конкурентної боротьби

За видами конкурентної боротьби конкуренція поділяється на внутрішньогалузеву та міжгалузеву.

Внутрішньогалузева конкуренція - це суперництво між окремими підприємцями і фірмами однієї галузі щодо одержання прибутку. Її мета - отримання надприбутку. Розглянемо приклад такої конкуренції.

Нехай існує 3 фірми, що виробляють велосипеди однієї якості. Але їхня собівартість різна: у першої - 1000 грн., у другої - 900 грн., а у третьої - 800 грн Ринкова ціна велосипедів - 900 грн., і фірми змушені продавати велосипеди за такою ціною. Таким чином перша фірма понесе збитки у розмірі 100 грн., друга залишиться «на нулі», а третя отримає прибуток 100 грн Тож перший підприємець має розоритися або внести певні радикальні зміни для поліпшення організації виробництва та підвищення продуктивності праці. Другому також слід ужити заходів, щоб отримувати хоч якийсь прибуток, а третій має тримати виробництво на цьому рівні і по можливості також покращувати продуктивність праці. Ми бачимо, що всі вони працюють на отримання надприбутку.

Міжгалузева конкуренція є специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за їх прибутковіше застосування. Міжгалузева конкуренція зумовлена зростанням потреб на окремі групи товарів, що випускаються в різних галузях. Капітали з інших галузей, згортаючи застарілі виробництва, переливаються в галузі, де прибутки вищі. Тобто видозмінюються пропорції між галузями і великими сферами економіки. Розглянемо приклад міжгалузевої конкуренції (таблиця 2.1.1.).

Табл. 2.1.1.

У різних галузях відрізняються витрати виробництва, галузева цінність товару, галузевий прибуток і норма прибутку на вкладений капітал. Насправді такі різні галузеві норми прибутку тривалий час зберігатися не можуть, почнеться переливання капіталів із галузей з низькою нормою прибутку в галузі з високою. Так, з третьої галузі почнеться переливання капіталу в першу галузь. У результаті цього в першій галузі зростуть виробництво і пропозиція товару, його ціна стане нижчою за альтернативну вартість (наприклад, зменшиться з 130 до 120 гр. од.). У третій галузі відбуватиметься відплив капіталу, скоротиться виробництво товарів, підвищиться попит на них, зростуть ціни (із 110 до 120 гр. од.).

Вільне переливання капіталу відбувається постійно й нескінченно. Внаслідок цього галузеві норми прибутку мають тенденцію до вирівнювання в середню норму прибутку. Тепер кожен підприємець у будь-якій галузі, вкладаючи капітал, розраховує на середню норму прибутку (в розглянутому прикладі це 20 %), тобто на однаковий прибуток на однаковий капітал або на середній прибуток як абсолютну величину прибутку відповідно до його середньої норми. Отже, мета міжгалузевої конкуренції також полягає в тому, щоб одержати найвищий прибуток. Якщо в епоху вільної конкуренції переливання капіталу відбувалося у фізичних формах, тобто за допомогою інвестицій, будівництва підприємств, утворення фірм, то в епоху корпоративного виробництва основною формою переливання капіталу є купівля-продаж акцій і цінних паперів на фондовій біржі.

Подібні статті по економіці

Обгрунтування основних показників виробничо-економічної діяльності підприємств
Одним з основних елементів ринкового господарства є підприємство. Під підприємством розуміється економічний суб'єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об'єднує ресурси для виробництва економічних благ ...

Соціально-економічні наслідки інфляції
Фінансова система є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на заб ...