Економічна система - складне, багатоструктурне і поліфункціональне соціально-економічне явище. Класифікація економічних систем різна, вона залежить від різних критеріїв. В цілому об’єктивна різноманітність якостей економічної системи обумовлює наявність їх багатокритеріального погляду. Критерії можна поділити на:
· структуроутворюючі;
· соціально-економічні (змістовні та об’ємні й динамічні).
Відповідно до них економічні системи бувають:
1. Системи виробничих відносин, системи функціональних зв’язків, інституційні системи.
2. Економічні системи за формами господарювання, за формаційними ознаками, по відношенню до типу технічного розвитку.
. Економічні системи "чисті" та "змішані", статичні та такі, що історично розвиваються.
Головні критерії:
· домінуюча форма власності на засоби виробництва. Маркс.
· технологічний спосіб виробництва.
Інституціалізм:
§ доіндустріальне суспільство;
§ індустріальне суспільство;
§ постіндустріальне суспільство;
§ інформаційне суспільство.
4. Спосіб управління і координації економічної діяльності (німецький лібералізм).
5. Щодо класифікації застосовується багатокритеріальний підхід.
Значного поширення набули погляди, згідно з якими виокремлюються 4 типи 4 типи основних систем організації економічного життя:
· традиційна;
· ринкова;
· командна;
· змішана.
Матеріальною основою економічної системи виступають продуктивні сили -вони є органічним поєднанням особистого та речового факторів. Згаданіелементи (робоча сила і засоби виробництва) складають основні елементи продуктивних сил. На рівень їх розвитку впливають:
§ освітній фактор;
§ ступінь майстерності;
§ дисципліна праці на всіх рівнях ієрархії;
§ наукова організація праці;
§ рівень суспільної комбінації виробничого процесу;
§ природні умови;
§ розвиток науки та ступінь її технічного застосування;
§ технічний прогрес - глобальна закономірність розвитку суспільства.
В історії розвитку техніки виділяються 3 етапи:
· інструменталізація виробництва;
· механізація;
· автоматизація.
Тип зв’язку людини з технікою на різних етапах розвитку характеризується технологічним способом виробництва. Зміст цього поняття складають знаряддя праці в поєднанні з математикою, технологією, енергією, інформатикою та організацією виробництва.
Відповідно до 3 етапів у розвитку техніки виділяють 3 технологічні способи виробництва: ручний, машинний, автоматизований.
Традиційні економічні системи ґрунтуються на звичаях, обрядах тощо, як завжди передавались із покоління у покоління. Саме ці обставини визначали, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Зазвичай такі економічні системи недостатньо сприймали технічний прогрес і все нове,що породжує динамізм розвитку суспільства.
Основними рисами традиційної системи є:
· виробництво, розподіл та обмін базуються на звичаях. Релігійні і кастові цінності первинні щодо нових форм економічної діяльності;
· спадковість і кастовість чітко визначають економічну роль індивідів;
· соціально-економічний застій "рельєфно" виражений, оскільки економічний застій "рельєфно" виражений, оскільки економіка розвивається повільно, протягом багатьох десятків років;
· розвиток техніки обмежений, оскільки він об’єктивно підбиває підвалини традиційної системи;
· стійке перевищення темпів зростання чисельності населення над темпами економічного розвитку, тому наявний високий рівень безробіття і низька продуктивність праці;
· зубожіння і бідність основної маси населення;
· нерозвинутість ринкових відносин і ринкової інфраструктури, слабкий виробничий потенціал в країні в цілому.
Нині країни з суттєвими елементами традиційної економіки є постачальниками сировини й матеріалів у світове господарство, виступають ринком збуту готової продукції для розвинутих держав.
Командна, або адміністративно-командна, система: всі ресурси становлять власність держави, яка й здійснює централізоване управління на всіх його рівнях. Держава вирішує, що, як і для кого виробляти.
Характерними рисами системи є:
· державна власність практично на всі фактори виробництва, які відокремлено нікому не належать, навіть господарюючим суб’єктам;
· колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічною діяльністю;
· централізоване виділення підприємствам ресурсів для виконання державних планів та централізоване ціноутворення;
· практично відсутня конкуренція, звідси - монополізм виробників і панування їх над споживачами.
Обгрунтування основних показників виробничо-економічної діяльності підприємств
Одним з основних елементів ринкового господарства є підприємство. Під підприємством розуміється економічний суб'єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об'єднує ресурси для виробництва економічних благ ...
Сутність конкуренції, олігополії, монополії
конкуренція олігополія монополія
Сучасна
ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних
виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють
на тлі розгалуженої системи правових ...