Розділи економіки

Типи та моделі економічних систем

Економічна система - складне, багатоструктурне і поліфункціональне соціально-економічне явище. Класифікація економічних систем різна, вона залежить від різних критеріїв. В цілому об’єктивна різноманітність якостей економічної системи обумовлює наявність їх багатокритеріального погляду. Критерії можна поділити на:

· структуроутворюючі;

· соціально-економічні (змістовні та об’ємні й динамічні).

Відповідно до них економічні системи бувають:

1. Системи виробничих відносин, системи функціональних зв’язків, інституційні системи.

2. Економічні системи за формами господарювання, за формаційними ознаками, по відношенню до типу технічного розвитку.

. Економічні системи "чисті" та "змішані", статичні та такі, що історично розвиваються.

Головні критерії:

· домінуюча форма власності на засоби виробництва. Маркс.

· технологічний спосіб виробництва.

Інституціалізм:

§ доіндустріальне суспільство;

§ індустріальне суспільство;

§ постіндустріальне суспільство;

§ інформаційне суспільство.

4. Спосіб управління і координації економічної діяльності (німецький лібералізм).

5. Щодо класифікації застосовується багатокритеріальний підхід.

Значного поширення набули погляди, згідно з якими виокремлюються 4 типи 4 типи основних систем організації економічного життя:

· традиційна;

· ринкова;

· командна;

· змішана.

Матеріальною основою економічної системи виступають продуктивні сили -вони є органічним поєднанням особистого та речового факторів. Згаданіелементи (робоча сила і засоби виробництва) складають основні елементи продуктивних сил. На рівень їх розвитку впливають:

§ освітній фактор;

§ ступінь майстерності;

§ дисципліна праці на всіх рівнях ієрархії;

§ наукова організація праці;

§ рівень суспільної комбінації виробничого процесу;

§ природні умови;

§ розвиток науки та ступінь її технічного застосування;

§ технічний прогрес - глобальна закономірність розвитку суспільства.

В історії розвитку техніки виділяються 3 етапи:

· інструменталізація виробництва;

· механізація;

· автоматизація.

Тип зв’язку людини з технікою на різних етапах розвитку характеризується технологічним способом виробництва. Зміст цього поняття складають знаряддя праці в поєднанні з математикою, технологією, енергією, інформатикою та організацією виробництва.

Відповідно до 3 етапів у розвитку техніки виділяють 3 технологічні способи виробництва: ручний, машинний, автоматизований.

Традиційні економічні системи ґрунтуються на звичаях, обрядах тощо, як завжди передавались із покоління у покоління. Саме ці обставини визначали, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Зазвичай такі економічні системи недостатньо сприймали технічний прогрес і все нове,що породжує динамізм розвитку суспільства.

Основними рисами традиційної системи є:

· виробництво, розподіл та обмін базуються на звичаях. Релігійні і кастові цінності первинні щодо нових форм економічної діяльності;

· спадковість і кастовість чітко визначають економічну роль індивідів;

· соціально-економічний застій "рельєфно" виражений, оскільки економічний застій "рельєфно" виражений, оскільки економіка розвивається повільно, протягом багатьох десятків років;

· розвиток техніки обмежений, оскільки він об’єктивно підбиває підвалини традиційної системи;

· стійке перевищення темпів зростання чисельності населення над темпами економічного розвитку, тому наявний високий рівень безробіття і низька продуктивність праці;

· зубожіння і бідність основної маси населення;

· нерозвинутість ринкових відносин і ринкової інфраструктури, слабкий виробничий потенціал в країні в цілому.

Нині країни з суттєвими елементами традиційної економіки є постачальниками сировини й матеріалів у світове господарство, виступають ринком збуту готової продукції для розвинутих держав.

Командна, або адміністративно-командна, система: всі ресурси становлять власність держави, яка й здійснює централізоване управління на всіх його рівнях. Держава вирішує, що, як і для кого виробляти.

Характерними рисами системи є:

· державна власність практично на всі фактори виробництва, які відокремлено нікому не належать, навіть господарюючим суб’єктам;

· колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічною діяльністю;

· централізоване виділення підприємствам ресурсів для виконання державних планів та централізоване ціноутворення;

· практично відсутня конкуренція, звідси - монополізм виробників і панування їх над споживачами.

Перейти на страницу: 1 2

Подібні статті по економіці

Система національних розрахунків
Своєчасне й повне погашення боргових зобов'язань є однією з головних ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб'єкта зокрема. Тому кожна держава багато уваги при­діляє організації грошового обігу, створює різні платіжні ...

Резерви підвищення продуктивності праці на підприємстві
економічна продуктивність праця Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних завдань щодо розвитку національної економіки, можливі за умови значного підвищення ефективності всієї сукупної праці суспільства. Від цього залеж ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2021 рік.