Аналіз практичних підходів до дослідження витрат

Аналіз прямих витрат.

Також значне місце в собівартості продукції посідають матеріальні і трудові витрати, що в залежності від обсягу продукції підрозділяються на прямі, або умовно-перемінні, і непрямі, або умовно-постійні. До прямих витрат відносяться: сировина і матеріали, зворотні відходи, покупні і комплектуючі вироби і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо й енергія на технологічні цілі, основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників із відрахуваннями на соціальні потреби й інші витрати, розмір яких залежить від обсягу й асортименту продукції. До умовно-постійних відносяться всі інші витрати, абсолютний кошторисний розмір яких в основному залишається постійним.

Найбільшу питому вагу в складі собівартості займають матеріальні витрати. Їх розмір залежить від впливу багатьох чинників, що у підсумку синтезуються в трьох основних чинниках: зміні обсягу продукції виробництва, її структури та питомих витрат у собівартості окремих виробів. Рівень питомих витрат залежить від кількості витрачених матеріалів на одиницю продукції та середньої ціни одиниці матеріалів.

Збільшення витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції викликає значне підвищення собівартості продукції. Собівартість залежить від якості матеріалів, заміни одного виду матеріалу іншим, зміни рецептури сировини, техніки, технології та організації виробництва, кваліфікації робітників, відходів сировини та ін.

В зв’язку з тим, що у нас відсутні вихідні дані для аналізу прямих витрат, крім фактичних даних по них, цей показник не буде розраховуватися.

Аналіз непрямих витрат

До непрямих витрат відносяться ті види витрат підприємства, що не включаються прямо в собівартість окремих видів продукції, а для цього використовуються певні визначені методи (коефіцієнти). Вони мають загальний характер і необхідні для обслуговування і управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

У собівартості продукції дані витрати подані статтею загальновиробничих витрат:

на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень);

на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

на вдосконалення технології й організації виробництва;

на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

на обслуговування виробничого процесу;

на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, інші витрати.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До змінних належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, що змінюються прямо або майже прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності. Ці витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

Аналіз непрямих витрат проводиться шляхом порівняння їх фактичних величин на одну гривню товарної продукції з плановим рівнем звітного року, в зв’язку з чим цей показник також неможливо розрахувати.

Оперативний аналіз собівартості продукції

Важливу роль в аналізі собівартості продукції відіграє оперативний економічний аналіз. За його допомогою своєчасно оцінюються господарські ситуації з формуванням собівартості продукції, що випускається, знаходяться негативні причини та недоліки у роботі, внутрігосподарські резерви покращання використання виробничих ресурсів та оперативно приймаються управлінські рішення щодо усунення негативних причин та мобілізації резервів зниження собівартості продукції. Кілька разів на місяць (як правило, через 5-10 днів) складається відомість відхилень собівартості продукції, де вказуються причини відхилень та їх розміри на день і з початку місяця.

Подібні статті по економіці

Статистичний аналіз виробництва зерна в господарствах Барвінківського району Харківської області
Сільське господарство є життєво необхідним видом економічної діяльності народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини. Адже нині понад 80 % фонду споживання формується за рахунок продукції сільського господ ...

Історія розвитку макроекономічної науки
Є області знань і життєвого досвіду, про яких, здається, може судити будь-кого з нас. Крім політики, до таких сфер відносяться медицина і, звичайно ж, економіка. Це не випадкове, адже економіка - наука емпірична, пов'язана з практикою ...