Розділи економіки

Класифікація витрат на підприємстві

Усі витрати підприємства, що підлягають включенню в собівартість готової продукції, у кінцевому рахунку цілком розподіляються, тобто включаються в собівартість окремих видів продукції (або груп однорідної продукції).

Угруповання витрат по статтях калькуляції забезпечує виділення витрат, зв'язаних з виробництвом окремих видів продукції. Ці витрати відносять на собівартість продукції прямо або побічно. Помітимо, що перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції розрізняється по галузях виробництва і встановлюється окремо кожним підприємством.

У машинобудуванні застосовується наступне угруповання витрат по калькуляційних статтях собівартості:

матеріали основні;

поворотні відходи (віднімаються);

транспортно-заготівельні витрати матеріалів;

матеріали технологічні;

паливо й енергія;

покупні напівфабрикати;

основна заробітна плата виробничих робітників;

додаткова заробітна плата виробничих робітників;

відрахування на соціальні нестатки;

загальновиробничі витрати;

загальногосподарські витрати;

інші виробничі витрати;

комерційні витрати.

Завдяки постатейній класифікації витрати можуть контролюватися в плані й обліку по місцю їх виникнення і по окремих видах продукції. Крім того, по кожній статті витрат можна визначити ступінь зв'язку величини витрат із установленою калькуляційною одиницею.

5) Класифікація витрат за характером поводження

Відповідно до цієї класифікації основною ознакою є залежність зміни витрат у зв'язку зі зміною якого-небудь базового показника. У якості останнього звичайно використовується обсяг проданих товарів, але можуть використовуватися й обсяг виробництва в натуральному вираженні, витрати прямої праці й ін. Відповідно до цієї ознаки витрати розділяють на два види: постійні (фіксовані) і змінні.

Змінні витрати - це такі витрати, що змінюються (у цілому) прямо пропорційно збільшенню або зменшенню обсягу виробництва і продажів (у припущенні, що витрати на одиницю продукції залишаються майже постійними, стабільними). До змінних витрат відносяться витрати на сировину і матеріали, енергію і комунальні послуги, що використовуються в процесі виробництва, комісійні з продажів (якщо вони визначаються обсягом продажів), зарплата робітників (за умови, що вона може бути збільшена або зменшена при збільшенні або зменшенні обсягу виробництва).

Постійні витрати - це такі витрати, що не міняються, коли змінюється рівень виробництва і продажів за якийсь визначений період часу (наприклад, місяць, квартал, рік). Прикладами постійних витрат є витрати на амортизацію будинків і устаткування, амортизацію передопераційних витрат, оренду і лізинг, що не змінюються при зміні обсягу продажів і обсягу виробництва.

Деякі витрати, наприклад, заробітна плата або загальні адміністративні витрати можуть змінюватися не зовсім прямо пропорційно обсягу й у той же час не бути постійними. Вони можуть бути позначені як змішані (напівзмінні). Такі витрати можна розбити на змінні і постійні компоненти і розглядати їх окремо.

Слід зазначити, що постійні витрати можуть змінюватися при істотній зміні обсягу виробництва. Причому ця зміна носить, як правило, стрибкоподібний характер. Наприклад, при збільшенні обсягу виробництва може знадобитися оренда додаткового виробничого приміщення і покупка нового обладнання, що приведе до збільшення постійних витрат на суму орендних платежів нових приміщень, а також експлуатаційних і амортизаційних витрат по новому обладнанню.

На практиці часто зустрічаються витрати, що містять у собі компоненти змінних і постійних витрат. Класичним прикладом таких витрат є вид орендної плати, котра відповідно договору між орендарем і орендодавцем розділяється на дві частини: орендар повинний платити фіксовану суму на місяць і додатково оплачувати кожну годину роботи виробничого устаткування, установленого на орендованих площах.

Подібні приклади, у яких ідеально точно відбувається поділ змішаних витрат, зустрічаються вкрай рідко. У реальних умовах часто важко безпосередньо й однозначно виділяти змінну і постійну складову витрат, аналізуючи результуючі витрати по їх окремих елементах, число яких може досягати декількох десятків.

) Класифікація витрат на прямі і непрямі

Дана класифікація використовується при розгляді питання про факт віднесення витрат на визначений вид продукції або на визначений підрозділ (цех) підприємства. Відповідно до цієї класифікації витрати підрозділяються на прямі і непрямі.

Принциповим розходженням між прямими і непрямими витратами є те, що прямі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом і реалізацією конкретного виду продукції, і тому з легкістю можуть бути віднесені на його собівартість [60]. Характерними статтями прямих витрат є сировина й основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, силова електроенергія, основна заробітна плата виробничих робітників.

Непрямі витрати пов'язані з виробництвом одночасно декількох видів продукції або з різними стадіями її обробки, так що неможливо безпосередньо виділити ту частину витрат, що приходиться на конкретний вид продукції. Характерними статтями непрямих витрат є ремонт і утримання універсального устаткування, загальноцехові витрати, загальнозаводські витрати, частина невиробничих витрат.

Перейти на страницу: 1 2 3 4

Подібні статті по економіці

Переваги та недоліки показників ВНП та ВВП
Метою даної роботи є характеристика і аналіз комплексу понять, а саме основних макроекономічних показників, які використовуються в системі національних рахунків(СНР). Вони були створені з метою виміру сукупного виробництва в ринковій екон ...

Рентабельність сільськогосподарського виробництва і шляхи її підвищення (на прикладі ТОВ Сухоліське с. Сухоліси Київської області)
Сільське господарство є однієї з найважливіших галузей народного господарства. Воно виробляє продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, забезпечує суспільство. Тому, актуальною проблемою в даний час є проблема подальшог ...

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2024 рік.